265.Аналіз наявності, структури та динаміки джерел формування майна підприємства.

Аналіз динаміки складу і стр-ри майна дає змогу встановити розмір абсол. та відносного приросту чи ↓-ня всього майна п-ва і окр. його видів. Приріст (↓-ня) активу свідчить про розширення (звуження) д-ті п-ва.

1) Аналіз наявності і динаміки активів:

1.а) з цією метою визнач-ся величина сук.активів через пок-к “сума госп. коштів, що є в розпор-ні п-ва” (р.280, ф. №1). Цей показник дає заг. варт. оцінку активів, що перебув. на балансі п-ва.

1.б) досл-ня динаміки: ↑-ня величини майна (при певних інших умовах) свідчить про позит. зміни, так як пов’яз. із розш-ням матер-техн. бази. Однак, перш ніж робити такий висновок, темпи зміни величини майна слід порівняти з темпами зміни доходів. Вони мають перевищ.попер.пок-к.

1.в) порівняння факт.величини активів з потребами п-ва;

1.г) обов’язк. дослідж-ся наслідки зміни величини активів і окремих його ел-тів на фін. стан та рез-ти д-ті п-ва.

1.д) аналіз-ся заходи для оптимізації величини майна.

2) Аналіз стр-ри активів:

2.а. оцінка співвідн-ня між обор. і не обор.активами;

2.б.дослідж-ся існуюча на п-ві стр-ра активів з позиції лікв-ті;

2.в. вивч-ся тенденція структ. змін в майні п-ва.

Аналіз стр-ри майна п-ва, її динаміки не дає відповіді на запитання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштів у певне п-во, воно дає змогу оцінити стан активів і наявність коштів для погашення зоб-нь.

Аналіз динаміки складу і стр-ри майна дає змогу встановити розмір абсол. та відносного приросту чи зменшення всього майна п-ва і окр. його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) д-ті п-ва.

266.Методичні підходи до оцінки вартості капіталу.

Загальну суму коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, називають ціною капіталу, її величина, або вартість капіталу, певною мірою визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. Під вартістю капіталу слід розуміти те, у скільки обходиться підприємству весь капітал, що використовується. У широкому розумінні вартість капіталу являє собою розмір фінансової відповідальності, яку бере на себе підприємство за використання у своїй діяльності власного і позикового капіталу.

Методи оцінки вартості капіталу:

1) на основі дивідендів; (Прогноз дивіденду на акцію / Поточна ринкова ціна акції)

2) на основі доходів; (Очікуваний прибуток на акцію / Поточна ринкова ціна акції)

3) на основі визначення ціни капітальних активів. (R = Rf + β(R_m – Rf))

Rf – ставка дохідності за безризиковими вкладеннями; Rm – середньорічний рівень дохідності звичайних акцій. Складова β (Rm – Rf) являє собою коригування на ризик у порівнянні з дохідністю вкладень, вільних від ризику.

Перший підхід полягає в тому, що вартість власного капіталу визначається поточною вартістю дивідендів, які акціонери або отримують, або очікують отримати від підприємства. Логіка концепції полягає в тому, що явні або очікувані витрати чистого прибутку у вигляді дивідендів розглядаються як плата за власний капітал.

У цілому дивідендний підхід до визначення ціни власного капіталу є зрозумілим та наочним, у чому полягають його переваги. Акціонери не нададуть капітал, якщо натомість не отримають дивіденди. Звідси дивіденди і є плата за власний капітал, а вартість капіталу визначається співвідношенням першого показника до другого.

Разом з тим такий підхід має також і суттєвий недолік, пов’язаний з тим, що при його використанні не враховується капіталізована частина прибутку, тобто частина чистого прибутку, що залишається на підприємстві (реінвестується).

Другий підхід – дохідний передбачає включення повного розміру прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Проблеми використання формули пов’язані з надійністю прогнозу очікуваного чистого прибутку і, власне, існуванням ринкової вартості акцій. Так само, як і при дивідендному підході, аналітику необхідно обирати між історичним і прогнозним значенням показників, що беруть участь у визначенні ціни власного капіталу.

Третій підхід передбачає встановлення нормальної ринкової дохідності акцій, скоригованої залежно від ступеня ризику. Для використання цього підходу необхідна інформація про оцінку рівня дохідності вільних від ризику цінних паперів, оцінку рівня дохідності цінних паперів, середніх за ступенем ризику, характеристику величини ризику. Останнім параметром виступає коефіцієнт β, який визначає величину систематичного ризику, тобто ризику, що виникає у результаті коливань дохідності на ринку цінних паперів.