87.Державний фінансовий менеджмент, його суб’єкти та їх функції. Форми державного фінансового менеджменту.

Практично державний фінансовий менеджмент — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління. Понад 70 відсотків цих фондів становлять кошти бюджетів, тому бюджетний менеджмент — центральна ланка управління державними фінансами.

Державний фінансовий менеджмент спрямований на управління бюджетними ресурсами в процесі їхнього руху на всіх етапах бюджетного процесу. Менеджмент державних фінансів загалом і бюджетний менеджмент зокрема можуть розглядатися лише відповідно до умов функціонування всіх гілок влади в кожній державі. Бюджетний менеджмент має об'єкт і суб'єкт управління.

Об'єктом управління є процес створення й використання фондів фінансових ресурсів на рівні держави, органів місцевого самоврядування і підприємницьких структур державної форми власності. Суб'єктом управління є фінансові органи держави.

Організаційну й методичну роботу з управління державними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження й основні функції визначаються положенням "Про Міністерство фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів.

Центральний апарат міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розробляючи конкретні методи впливу на ефективність суспільного виробництва, визначаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресурсів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Успішне функціонування державних фінансів можливе за наявності правової основи. Для її формування Міністерство фінансів розробляє проекти законів України з питань фінансів, бюджету, податків, видає постанови й розпорядження Кабінету Міністрів

Найважливішими функціями центрального апарату міністерства є організація роботи зі складання і виконання державного бюджету; методичне керівництво роботою в галузі бюджетного і фінансового планування й фінансування передбачених витрат; ведення обліку і складання звіту про виконання зведеного і державного бюджетів; підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів. У міністерствах і відомствах, підприємницьких структурах усіх форм власності Міністерство фінансів здійснює перевірки бухгалтерських звітів, грошових документів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших обов'язкових платежів. Воно також аналізує економічне й фінансове становище галузей народного господарства, тенденції та динаміку розвитку форм власності, витрат на виробництво, рівень рентабельності та ефективності виробництва.

Місцеві фінансові органи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики, аналізують показники розвитку економіки відповідного регіону, вживають заходів щодо оздоровлення фінансового становища галузей підвідомчого раді народних депутатів господарства і збільшення доходів бюджету.

За формою державний фінансовий менеджмент поділяється на попередній, поточний та подальший або остаточний.

Попередній контроль передує здійсненню операцій з фінансовими ресурсами і включає:

1) контроль відповідності бюджетної політики національним інтересам та наміченим цілям;

2) контроль ефективності показників бюджетних програм;

3) аналіз виконання бюджету попередніх періодів та здійснення рекомендацій щодо виявлення бюджетних резервів;

4) контроль за встановленими нормами соціального забезпечення.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо під час проведення операцій з фінансовими ресурсами і включає:

1) контроль за своєчасністю надходжень коштів до бюджету та здійсненням платежів з бюджетних рахунків;

2) операційний контроль ефективності та цілеспрямованості використання бюджетних ресурсів;

3) контроль забезпечення достовірності ведення бухгалтерської звітності;

4) виявлення відхилень в процесі виконання бюджету за доходами та видатками та усунення негативних тенденцій;

Подальший контроль (остаточний, ретроспективний) здійснюється після завершення операцій з фінансовими ресурсами і передбачає:

1) перевірку правильності та законності проведення операцій з бюджетними коштами;

2) виявлення порушень та зловживань при використанні фінансових ресурсів держави;

3) розроблення заходів щодо усунення виявлених недоліків і зловживань та запобігання їм у майбутніх періодах;

4) оцінка досягнутих фінансових результатів в процесі виконання бюджету.