233.Класифікація методів дослідження фінансового стану підприємства: формалізовані та неформалізовані методи

Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані ме­тоди аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежнос­тях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оці­нок та сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побу­дови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об’єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність будь-яких конкретних даних про можливі напрями розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залеж­ності. Основні з них: арифметичних різниць; ланцюгових підста­новок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балан­совий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу фак­торів; інтегральний; простих та складних відсотків та ін. У процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних ком­понентів).

234.Порівняльний аналіз, його сутність та основні методи приведення вихідних даних до порівнянного вигляду: метод нейтралізації структурного, вартісного та об’ємного фактора.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого субєкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий, аналіз. Суть прийому порів­няння полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того щоб на основі результатів порів­няння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпе­чити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників пов'язана із відповідністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів.

Порівняльний аналіз – базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. Форми: 1) порівняльний аналіз фінансових показників п-ва із середньогалузевими показниками; 2) порівняльний аналіз фінансових показників даного п-ва із відповідними показниками конкурентів; 3) порівняльний аналіз окремих структурних показників і підрозділів між структурними підрозділами п-ва; 4) порівняльний аналіз показників із плановими чи нормативними.

Для того щоб величини, які порівнюються, були зіставні та якісно однорідні, потрібно забезпечити:

-порівнянність календарних періодів часу при вивченні дина­міки показників (за кількістю днів, місяців);

-єдність оцінки (нейтралізація цінового чинника);

-єдність кількісних і структурних чинників (для цього порів­нювальні якісні показники, наприклад собівартість, переводять на однакову (фактичну) кількість і структуру).

Обов'язковою умовою зіставлення порівнювальних показни­ків є єдність методики їх розрахунків, оскільки бувають випадки, коли показники плануються за однією методикою, а для їх фак­тичного визначення застосовується інша методика.

Нейтралізація цих факторів необхідна для того, щоб правильно визначити вплив змін обсягу, структури виробництва і оптових цін окремих виробів на зміну вартості виробленої продукції. Як порівнянних цін при порівнянні з планом - приймаються планові ціни; при порівнянні з фактичним періодом минулого року в якості порівнянних для обох періодів приймаються ціни, що склалися на підприємстві після першого їх зміни в січні звітного періоду;