216.Позичковий капітал підприємства, його складові частини та порядок формування.

Оптимальна структура загального капіталу є передумовою ефективності його

використання. Використання позикових коштів дає можливість приросту

рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову

стійкість підприємства.

Позичковий капітал характеризує частину активів підприєства, що

профінансована його кредиторами всіх видів.

Позичковий фінансовий капітал підприємств може утворюватись за рахунок

двох основних груп джерел позикових коштів.

Перша група – зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел

складається з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні

короткострокові джерела позикового фінансового капіталу

Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу

використовують зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу

чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські

кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно

використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

Друга група – внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять

позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і

прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань

При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових

ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти

використовуються досить активно для формування довгострокового і

короткострокового фінансового капіталу.

Під довгостроковими зобов'язаннями слід розуміти

зобов'язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12

календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл,

якщо він більший 12 календарних місяців.

Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необхідно розуміти

зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні

бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу.

До складу позичкового капіталу належать також зобов'язання, які

відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті

показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних

періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема, до складу

доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді одержаних авансових

платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи

(авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові

видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків

транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за

користування засобами зв'язку тощо

Усі витрати (проценти, комісійні тощо) підприємств, пов'язані із

залученням та обслуговуванням позичкового капіталу, відображаються за

статтею «Фінансові витрати» звіту про фінансові результати.

Порядок формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи:

1. Аналіз залучення і використання позикових засобів у попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання. Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових засобів на підприємстві у сформованих обсягах і формах.

2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді.

3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів. Максимальний обсяг даного залучення диктується двома основними умовами:1) Граничним ефектом фінансового лівериджу. При цій умові обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума власного капіталу, що використовується, може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;2) Забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових засобів.4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. 5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі. 6. Визначення форм залучення позикових засобів.Дані форми диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових засобів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.7. Визначення складу основних кредиторів. 8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До числа найважливіших із цих умов належать:а) термін надання кредиту; б) ставка відсотка за кредит; в) умови виплати суми відсотка; г) умови виплати основної суми боргу; д) інші умови, пов’язані з одержанням кредиту.