273.Аналіз показників структури та ефективності використання джерел фінансування підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Залежно від способу формування власні джерела фінансування підприємства діляться на внутрішні і зовнішні (залучені).

Внутрішні джерела власних коштів Внутрішні джерела власних коштів формуються в процесі господарської діяльності і відіграють значну роль в житті будь-якого підприємства, оскільки визначають його здатність до самофінансування (self financing). Очевидно, що підприємство, здатне повністю або в значній мірі покривати свої фінансові потреби за рахунок внутрішніх джерел, отримує значні конкурентні переваги та сприятливі можливості для зростання за рахунок зменшення витрат по залученню додаткового капіталу і зниження ризиків.

Основними внутрішніми джерелами фінансування будь-якого комерційного підприємства є чистий прибуток,амортизаційні відрахування, реалізація або здача в оренду невживаних активів і ін.

У сучасних умовах підприємства самостійно розподіляють прибуток, що залишається в їх розпорядженні. Раціональне використання прибутку передбачає врахування таких чинників, як плани подальшого розвитку підприємства, а також дотримання інтересів власників, інвесторів і працівників. У загальному випадку чим більше прибутку спрямовується на розширення господарської діяльності, тим менше потреба в додатковому фінансуванні. Величина нерозподіленого прибутку залежить від рентабельності господарських операцій, а також від прийнятої на підприємстві політики щодо виплат власникам (дивідендна політика).

Ще одним дуже важливим джерелом самофінансування підприємств служать амортизаційні відрахування.

Вони відносяться до витрат підприємства, відображаючи знос основних і нематеріальних активів, і надходять у складі грошових коштів за реалізовані товари та послуги. Їх основне призначення - забезпечувати не тільки просте, але й розширене відтворення.

У цілому адекватна амортизаційна політика при певних умовах може сприяти вивільненню коштів, що перевищують витрати за здійсненимиінвестиціям. Даний факт відомий як ефект Логмана-Рухті (Lohmann-Ruchti), які показали, що в умовах постійних темпів зростання інвестицій при використанні лінійної амортизації співвідношення між ними буде мати вигляд

DAi / ICi = ((1 - (1 + g) - n) / g) xn

де g - постійний темп зростання; n - термін корисної служби активів, що амортизуються; DAi - амортизаційні відрахування в період I; ICi - інвестиціїв період i.

У ряді випадків залучити додаткові фінансові ресурси в господарський оборот з внутрішніх джерел можна за рахунок продажу або здачі в оренду невикористовуваних основних і оборотних активів. Разом з тим такі операції носять разовий характер і не можуть розглядатися як регулярний джерела грошових коштів.

Зовнішні (залучені) джерела власних коштів Підприємства можуть залучати власні кошти шляхом збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків засновників чи випуску нових акцій. Можливості та способи залучення додаткового власного капіталу істотно залежать від правової форми організації бізнесу.

Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

• від оподаткування доходів підприємства;

-темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

• структури активів підприємства;

• стану ринку капіталу;

• відсоткової політики комерційних банків;

Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не приводить до виникнення зобов’язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов’язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси с предметом особливої уваги менеджерів підприємства.

Структура джерел фінансових ресурсів підприємства оцінюється за допомогою трьох показників:

Чим вищий рівень першого показника і нижче рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Щодо співвідношення власного і позикового капіталу, то вчені-економісти по-різному підходять до оцінки його оптимальності (70:30, 60:40, 50:50). Загалом оптимальність структури капіталу залежить від конкретних умов господарювання підприємства.

Для тих підприємств, де коефіцієнт оборотності низький, плече фінансового важеля не повинно бути більше 0,5, а на підприємствах, де оборотність висока, цей показник може бути більше 1. Зростання коефіцієнта фінансової незалежності й зменшення коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику свідчить про більш стійкий фінансовий стан підприємства.