334.Обов'язкова форма медичного страхування: її сутність та проблеми впровадження в Україні.

О.М.С. характеризується тим, що всі громадяни, незалежно від статі, віку, стану здоров’я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на отримання медичних послуг. Таким чином, О.М.С. сприяє екон і соц. захисту малозабезпечених і середніх верств населення й гарантує право кожного громадянина на якісну мед допомогу.

Для О.М.С. характерним є жорсткий контроль з боку держави за його здійсненням, безприбутковість.

За умовами О.М.С. роботодавці мають відраховувати зі своїх доходів страхові внески. За рахунок цих коштів формується страховий фонд, яким керує держава. Частково цей фонд може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються із з/п працюючих. З коштів створеного страхового фонду здійснюється відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров’я.

В основу проведення О.М.С. закладається базова програма обов’язкового мед обслуговування. Ця програма визначає обсяги та умови налання медичної та лікувальної допомоги населенню, які є гарантованими державою. Програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ними користуватися.

Суб’єктами О.М.С. є страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи.

Під час укладення договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому – страховий поліс, який має силу договору. У договорі О.М.С. визначається, що страховик бере на себе зобов’язання з оплати мед та інших послуг, які було надано застрахованим згідно з програмою О.М.С. У свою чергу, страхувальник зобов’язується сплачувати внески страховику. У договорі обумовлюються розмір, строки й порядок внесення страхових внесків, строк дії договору, відповідальність сторін у разі невиконання умов договору, а також порядок вирішення спорів. Страховий поліс О.М.С. підтверджує право громадянина на отримання мед допомоги за програмою О.М.С.

335.Добровільна форма медичного страхування та її сутність.

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов’язкового. Д.М.С. має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов’язаних зі зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою Д.М.С. Ці програми передбачають заходи, які розширюють можливості та поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню.

Об’єктом Д.М.С. є майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов’язані з витратами на отримання медичної допомоги.

Д.М.С. ґрунтується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення до сфери охорони здоров’я.

Суб’єктами Д.М.С. є страховики, страхувальники, застраховані та медичні установи.

Д.М.С. здійснюється в межах створених страховою медичною компанією правил і може бути індивідуальним або колективним. Для колективної форми стр-ня характерне те, що страхові внески сплачуються за рахунок коштів юридичних осіб. За індивідуальної форми джерелом сплати внесків є доходи окремих громадян.

За строками укладення договору Д.М.С. може бути коротко- чи довгостроковим, а іноді і довічним.

Договір Д.М.С. укладається на підставі заяви страхувальника. Факт укладення договору засвідчується страховим полісом.

Під час укладення договору страхувальником обирається програма Д.М.С.

Страхова сума в Д.М.С. визначається відповідно до переліку й вартості медичних послуг, передбачених договором стр-ня.

Страхові внески, які сплачує страхувальник, залежать від обораної програми Д.М.С., рівня страхового забезпечення, строку стр-ня, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором стр-ня. Що ширший перелік подій, за яків страхова компанія несе відповідальність, то вищий розмір страхового внеску.