52.Мито в системі непрямих податків: платники, ставки та пільги.

Мито — непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

В Україні застосовуються такі види мита:

*за напрямом руху: ввізне та вивізне

*за видом ставок: у відсотках до митної вартості (адвалерне)//// у грошовому виразі на од. товару (специфічне)///комбіноване.

*Особливі види мита,які застосовуються з метою захисту економічних інтересів України та українських виробників, а саме

Спеціальне мито, Антидемпінгове мито, Компенсаційне мито.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон України.

Об’єктом оподаткування митом є митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон. Митна вартість – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Види ставок мита залежать від країни походження товарів та можуть бути:

Преференційні - застосовуються до товарів або предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, а також в разі встановлення спеціального преференційного митного режиму згідно міжнародних. договорів за участю України

Пільгові - застосовуються до товарів, предметів, що походять з держав, які: користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн мають пільги щодо мит.

Повні - застосовуються до решти товарів, предметів.

Ставки мита закріплені у Митному тарифі України

Звільняються від сплати мита:

• транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів та багажу;

• валюта України, іноземна валюта, банківські метали та цінні папери;

• товари та інші предмети, що переходять у власність держави;

• товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання;

• предмети, що ввозяться для організацій, які користуються правом безмитного ввезення

Порядок сплати мита. Нарахування та сплата мита здійснюється під час митного оформлення товарів, однією з головних операцій якого є декларування. У митній декларації мають зазначатися точні відомості щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для обчислення митної вартості і мита.

Сплата мита здійснюється митними органами на підставі ВМД до державного бюджету на рахунки Державного казначейства не пізніше як за три банківські дня з дати оформлення ВМД.

53.Об’єкт та база оподаткування митом, порядок визначення митної вартості.

Об’єктом оподаткування митом є митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон.

Митна вартість – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Методи визначення митної вартості:

1. За ціною угоди (основний): митною вартістю є ціна угоди, фактично сплачена, чи яка підлягає сплаті за товари на момент перетинання ними митного кордону:

МВ = ФВ+ ТВ +СП+ ІВ, де ФВ - фактурна вартість ТВ - транспортні витрати

СП - страхові послуги ІВ - інші витрати

2. За ціною угоди щодо ідентичних товарів: за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів, які мають однакові ознаки: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник

3. За ціною угоди щодо подібних товарів: за основу береться вартість операцій з подібними товарами, які мають подібні характеристики: якість, наявність торговельної марки і репутація на ринку;країна походження; виробник.

4. За ціною договору на основі віднімання вартості: за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Від ціни одиниці товару віднімаються:

витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду;

суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;

звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

5. За ціною договору на основі додавання вартості: за основу береться ціна товарів, яка розраховується додаванням:

вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв’язку із виробництвом оцінюваних товарів;

загальних витрат, характерних для продажу в Україну з країни вивезення товарів такого самого виду, у тому числі: витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетину кордону та інших витрат;

прибутку, що його звичайно отримує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.

6. Резервний метод Митна вартість повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-5 митній вартості, однак допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Для визначення митної вартості товарів за резервним методом не може використовуватися: ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;мінімальна митна вартість;більша з двох альтернативних вартостей.