§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення

1. Між однорідними членами речення (непоширеними і поши­реними) звичайно ставляться коми (крім випадків, зазначених У пунктах 2 і 3).

І. Люблю роботи грім, і грюк, і кров живу у жилах. (М. Рильський.) 2. Я звідав радість у труді, і щастя творчості, ¹ піт. (М. Нагнибіда.) 3. Я живу, і борюсь, і творю для людей. (Я. Забаштанський.) 4. Хочу бачити, знати, чути, і любити, й творити красу. (77. Первомайський.) 5. Моє щастя, і ніжність, і ^Гйів я у пісні б хотів зберегти. (В. Сосюра.) 6. Він не боявся ані реву бурі, ані гуркоту громів. (І. Франко.) 7. І йому треба пособити дружнім потиском руки, чи вірним словом, ЧИ ПОГЛЯ­ДОМ. (М. Стельмах.) 8. А здебільшого стоять вони [дуби\ на­віть у погожу пору якщо не похмурі, то важкувато спокійні. (Є. Гуцало.)

2. Не ставиться кома між двома однорідними членами ре- чення, якщо вони з'єднані одиничним сполучником і(й), та (=і),або, чи. Проте, якщо та вжито в значенні але, то кома ставиться.

1. Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди і творимо [пройшли і творимо] життя незборне, молоде. (В. Сосюра.) 2. Краю мій. Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю [люблю і не знаю] краю своєї любові. (Панас Мирний.) 3. Сонце облива­ло землю рожевим світом і ніжно цілувало тисячами своїх гаря­чих іскорок. (Панас Мирний.) 4. Дівчата підбирали викопані бу­ряки і, обрізавши гичку [тут виділено відокремлену обстави­ну], складали в купи. (О. Донченко.) 5. Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки. (О. Донченко.) Вузенька стежечка щезала часом серед кам'яної пустині або ховалась під виступом скелі. (М. Коцю­бинський.) 7. Старий батько сидить коло хати та [/] вчить внука маленького чолом оддавати. (Т. Шевченко.) 8. Тече вода в синє мо­ре, та [але] не витікає. (Т. Шевченко.)

3. Не ставиться кома і між двома непоширеними однорідними членами речення, з'єднаними повторюваним сполучником і... і, ні... ні, якщо це стійкий вислів типу: і сміх і гріх, і сяк і так, і вдень і вночі, ні вдень ні вночі, ні світ ні зоря, ні се ні те, ні сіло ні впало, ні живий ні мертвий, ні пуху ні пера, ні в тин ні в ворота, ні за що ні про що, ні слуху ні духу тощо.

1. Світ який —ні краю ні кінця! (В. Симоненко.) 2. Бурлаки стояли ні живі ні мертві. (І. Нечуй-Левицький.) 3. Похнюпився Бурмило, стоїть ні в сих ні в тих. (Л. Глібов.) 4. Антон Безбо- родько не раз бував і на коні і під конем. (М. Стельмах.) 5. І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем. (М. Стельмах.)

4. Між двома однорідними членами речення ставиться тире, якщо другий член протиставляється першому (перед ним можна встановити сполучник а, але), виражає причину, наслідок, допов­нення, раптову зміну подій.

І. Ні, не вагання— [а] рівновага стала долею митця. (Є. Плужник.) 2. Хай вітер в вічі, умри — [але] не стій! (М. Ба­жай.) 3. Було колись — [га] минулося, не вернеться знову.

(Т. Шевченко.) 4. Всі оглухли — похилились в кайданах. (Т. Шев­ченко.) 5. Вулицею прогупотів роз'їзд — зник у степу... (А. Го­ловко.)

5. Іноді між значно поширеними або далекими за змістом од­норідними членами ставлять крапку з комою.

1. А над самою водою верба похилилась; аж по воді розіслала зеленії віти. (Т. Шевченко.) 2. Сидить батько кінець стола, на руки схилився; не дивиться на світ божий; тяжко зажурився. (Т. Шевченко.) 3. Розжеврене, червоне сонце низько спустилося; багряним світлом грало на деревах. (Леся Українка.)

Та це ж просто...

Допитливий. Я чув, нібито між двома однорідними членами перед пер­шим повторюваним сполучником кома не ставиться.

Кмітливий. Такого правила нема. Якщо сполучник повторюваний, то коми ставляться між усіма однорідними членами речення. А взагалі, кількість ком завжди на одну менше, ніж є однорідних членів, і ще на стільки менше, скільки Є одиничних сполучників чи, або. та (-і), і (й). А щоб не забути цих сполучників, запам'ятай: чиаботаі коми ковтає.

256*. Подумайте, чому в поданих реченнях нема ком, хоч сполучник і в кожному з них вжито двічі.

1. Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу на-- ливну. (А. Малишко.) 2. Дощ періщив з самого початку і досі не переставав і не зменшувався. (В. Гжицький.)

257*. Перепишіть, вставляючи, де треба, коми між однорідними членами речення.

1. 1. Ми працюємо для миру й живем для миру на землі. (В. Со- сюра.) 2. Виходь іди дорогами земними і від людей візьми і людям дай. (П. Дорошко.) 3. Ми йдем і йдем несем вогні і тво­рим блиск і творим дні! (В. Чумак.) 4. Не хлібом єдиним а твор­чості дивом а криком дитини існує людина. (І. Жиленко.) 5. Тільки млява боязка людина не любить і боїться риску. (Ле­ся Українка.) 6. Не визнаю ні любові ні дружби ні приятелю­вання до перших заморозків чи до першого грому. (М. Стельмах.) 7. Є в коханні і будні і свята, є в ньому і радість і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (В. Симонен- ко.) 8. Навколо великих людей і круг їхньої пам'яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба. (М. Рильський.)

2. 1. Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти? (В. Сосюра.) 2. Радість і чудо найбільше для людини — її ру­ка. Бере і дає карає і милує пестить і нищить будує і палить тво­рить і любить. (П. Заеребельний.) 3. Промчав верхівець у вуха­тій насунутій на самі брови шапці. (В. Козаченко.) 4. Не чужим а своїм законом я на білім світі живу. (П. Дороиіко.) 5. Пере- можець лиш тоді похвалить, коли подоланий похилить чоло йому до ніг і порох поцілує з-під стіп його. (Леся Українка.) 6. Жит­тя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть. (Леся Українка.) 7. Людина вигадала себе і від того страждає. (Р. Іваничук.) 8. Коли б часом нам ті пироги та наїдки та напит­ки не вилізли боком. (І. Нечуй-Левицький.)

III. 1. Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього лі­та по Україні? (Панас Мирний.) 2. Ззаду кожної підводи торох­тить відро або задимлений казанок. (Григорій Тютюнник.)

3. Довкола розкинулись мило барвисті дрібні береги домочки й садочки і люди отари і луки й луги. (Леся Українка.) 4. Вже сон­це котилось до темного бору і в теплім промінні купало і ярі ла­ни і веселую гору. (Леся Українка.) 5. Вересневе сонце непоміт­но зайшло за потріскані негусто хмари і зразу ж розіслало аж за ліс недобілені полотна. (М. Стельмах.) 6. Прокинувся чоло­вік ні світ ні зоря... (70. Збанацький.) 7. Дивлюся: так буцім сова летить лугами берегами та нетрями та глибокими ярами та широкими степами та байраками. (Т. Шевченко.) 8. Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками, скаламутивши воду. (О. Довженко.)

258*. Перепишіть, вставляючи на місці рисок, де треба, тире або коми.

І. Не вітер / буря над землею в замети клала білий сніг. (Л. Первомайський.) 2. Дужі хвилі ринуть / і ридають / і здій­маються все вгору. (Леся Українка.) 3. Хоч не зруйнована / руї­на ся будова, з усіх кутків тут пустка вигляда. (Леся Українка.)

3. Шумів вітер за тином, по садках, поза хатами/листя жовте зривав. (А. Головко.) 5. Скільки дійсних випадків / і казок / і кривавих легенд було розказано цієї ночі. (А. Головко.) 6. Семен стояв ні в сих / ні в тих, тримаючи в руках торбинку. (М. Коцю­бинський.) 7. Хмаривсь день якусь хвилину / потім знову заяснів. (П. Тичина.) 8. Рвонувсь гудок в безкрає небо / розлігсь по мі­сту/і затих. (Р. Братунь.)