- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
1. Між групою підмета і групою присудка кома ніколи не ста- виться (навіть якщо там чується пауза).
І. Ліси наче світилися наскрізь. (О. Гончар.) 2. Залитий сонцем степ одразу принишк. (О. Гончар.) 3. Чисте морозне повітря немов наливає нас^гою все тіло. (О. Донченко.) 4. Ти вся була як щастя птиця . :раїн казкових, з царства мрій. (В. Со- сюра.) 5. А голос у дівчини мов тої скрипки спів. (Леся Українка.) 6. Душа моя переповнена радістю й жалем. (О. Довженко.)
2. Між групою підмета і групою присудка ставиться тирс, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна поставити.
1. Яке це щастя — жити на цій землі! (О. Довженко.) 2. Праця—то єдина служба людям, народові, ідеалам. (Д. Павличко.) 3. Життя без книг — це хата без вікна. (Д. Павличко.) 4. Придержати язика вчасно — то нелегка річ. (Петро Панч.) 5. Одне - (це) творити язиком, а друге — (це) перти плуга. (Народна творчість.)
3. Між групою підмета і групою присудка ставлять тире також тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мові тут робиться вичікувальна пауза й підвищується тон.
1. Тут кожен камінь мій і кожен подих — мій. (77. Перво- майський.) 2. Ви знаєте, що таке ностальгія? Це — хвороба. Це хворобливий потяг, болюча туга за рідним краєм. (О. Донченко.) 3. У Львові є гора, зелена і врочиста, вона — немовби дужі груди міста. (Р. Братунь.) 4. Ніч — як та печать. Лиш паровози— кричать. (П. Тичина.)
249*. Поставте потрібні розділові знаки між групою підмета і групою присудка.
І. Боротьба за мир найсвятіша справа. (О. Гончар.) 2. В дитинстві вимовлене слово яснішає через роки. (В. Коротич.) 3. Історія це святая святих народу. (О. Довженко.) 4. Хтось давно ще сказав, що спів то мова душі, то голос серця. (Панас Мирний.) 5. Наче кулька в жонглера на вістрі наша куля земна. (І. Муратов.) 6. Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна. (М. Коцюбинський.) 7. Кожному мила своя сторона. (Народна творчість.) 8. Найбільше добро в кожного народу це його мова. (Панас Мирний.)
£ 104. Розділові знаки при непоширених прикладках
Прикладка — це різновид означення. Але вона, крім того, що виражає Ознаку предмета й відповідає на питання яки м? ГяК. і будь-яке означення), ще й дає предметові нову назву: рсто (я к е?) Київ, річка (я к а?) Дніпро, поет (яки й?)- романтик.
Прикладка виражається іменником і, як правило, стоїть у тону ж відмінку, що й означуване слово: у місті Києві, під містом Києвом; на річці Дніпрі, понад річкою Дніпром. Не узгоджуються з означуваним словом ті прикладки, що беруться в лапки: журнал «Київ», у журналі «Київ»; видавництво «Дніпро», у видавництві «Дніпро».
Непоширені прикладки пишуться окремо, через дефіс і можуть братися в лапки.
1. У лапки беруться прикладки, що означають умовні індивідуальні назви заводів,організацій (без слова імені), пароплавів, установ, спортивних команд, газет, журналів, творів тощо. Ці назви пишуться в лапках і тоді, коли вони вживаються самостійна
1. Найточніший час показують годинники на центральному поштамті, на станції метро «Хрещатик» і на вежі Будинку профспілок. (П. Загребельний.) 2. Задля цієї оказії на груди, випнуті колесом, начепив медалі «За відвагу» і «За взяття Берліна». (Є. Гуцало.) 3. Благословенна та ясна година, коли буквар до рук бере дитина, коли читає «Кобзаря» юнак. (Д. Павличко.)
2. Якщо спочатку йде загальна назва, а потім власна (річка Хорол), то прикладка пишеться окремо, якщо ж навпаки (Хоріи- річка) — то через дефіс.
1. А чабан Горпищенко тільки радується в душі, дивлячись, як люди смакують його водою. (О. Гончар.) 2. Молодий Горпищенко- льотчик запитує батька: «Хто цей, тату, колодязь копав?» (О. Г он- чар.) 3. Гора Говерла найвища в Україні. 4. Підіймає Волинь Світязь-озера келих. (П. Воронько)
3. Якщо спочатку йде родове поняття, а потім видове (трава Звіробій), то прикладка пишеться окремо, якщо ж навпаки (зві- робій-трава) — то через дефіс.
Проте через дефіс пишуться терміни типу жук-короїд, ЛЬОН- довгунець, заєць-русак (хоч тут іде спочатку широка, а потім вузька назва).
1. Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх кущів виглядала трава копитняк. (І. Муратов.) 2. Не сон- Трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину саджає. (Т. Шевченко.) 3. Кружляє над полем чорний птах ворон.
З криком сів на груди ворон, чорний ворон-птах. (П. Тичина.)
Заєць-русак більший від зайця-біляка і живе в південних обла- стях.
4. В інших випадках прикладки з означуваними іменниками, як правило, пишуться через дефіс — незалежно від їхнього міс- ця (учитель-фізик і фізик-учитель).
1. Козакн-запорожці своєю мужністю дивували світ. (Петро Панч.) 2. Над сивим Дніпром струнка береза розпустила зелені коси-віти. (А. Шиян.) 3. Милуйся, милуйся свічками-березами і прозорим воском кленів-шептунів. (М. Довженко.) 4. Немов вуж- велетень, плазує серед степу шлях. (М. Коцюбинський.) 5. Старий згадав свою Волинь святую і волю-долю молодую. (Т. Шевченко.)
250. Запишіть словосполучення в дві колонки: 1) ті, що пишуться через дефіс; 2) ті, що пишуться окремо.
1. Гігант (паровоз), меч (риба), плазун (удав), риба (івасі), учитель (фізик), негній (дерево), пан (директор), місто (воїн), красень (пароплав), месник (партизан), добротворець (сонце), трава (буркун), громадяни (глядачі), палаци (музеї), Люб'язь (озеро), квітка (нарцис), газ (азот), творець (народ), народи (брати), гриб (трюфель), вітер (пустун).
Ключ. Підкресліть останню букву в останньому слові кожного словосполучення. 3 цих букв прочитайте закінчення вислову М. Коцюбинського: *Дружба має рі ні вияви, але...»
251*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
1. Мене Вітчизна (мати) колихала і піднесла до сонця на руках. (М. Стельмах.) 2. Нема краю можливостям матері (природи), як немає межі людському розуму. (О. Довженко.) 3. Час (шуліка) летить, і немає йому вороття. (Є. Гуцало.) 4. Травою (берізкою), немов павутинням, заплівсь квітник. 5. Ми йдемо по Львову, тчемо по дорозі килимок (розмову), ниточку між нами слово (човник) тягне. (Д. Павличко.) 6. Я на палубі пароплава (Некрасов). (О. Довженко.) 7. Вечір (мисливець) підстрелене сонце несе у сірому ягдташі. (77. Костенко.) 8. Жовтий-пре- жовтий метелик мов дражнився: сяде на буркун (траву) й гойдається. (70. Яновський.)