§ 94. Найменші складові частини речення

У синтаксичний (підметово-присудковий) центр речення мо­жуть входити підмет і присудок (сонце сходить), або кілька од­норідних підметів і присудок (дерева, кущі, трава зеленіють), або підмет і кілька однорідних присудків (роса ряхтить, мінить­ся, переливається), або тільки підмет (ранок), або тільки прису. док (світає).

2. Другорядні члени — додаток, означення, обставини,— об'єднуючись навколо головних членів, пояснюють їх та один одного. Наприклад, у реченні: Тут в кожній ягоді натхненна праця струмує (М. Рильський.) — синтаксичний центр: що?- праця; що робить? — струмує; а навколо нього об'єднуються другорядні члени: праця — яка? — натхненна; струмує — де? — тут; струмує — в чому? — в ягоді; в ягоді — якій? — кожній.

3. Внесення — звертання, вставні і вставлені слова та речен­ня, слова-речення — на питання в реченні не відповідають, але по-різному доповнюють речення: 1. Він не прийде.— Він, мабуть, не прийде. 2. Ти допоможеш мені? — Ти, Маріє, допоможеш мені? 3. Так, допоможу.

4. Сполучники — сурядні, підрядні, пояснювальні — приєд­нують між собою окремі слова та частини в реченні: Не жаль ме­ні, що житиму лиш раз, та жаль,- що згасне мрій моїх алмаз. (Д. Павличко.)

237¹. Визначте кількість членів у кожному реченні. Знайдіть у них внесен­ня і сполучники.

1. Того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспі­вати світ. (М. Рильський.) 2. Розсипає сонце щедрою рукою золо­таві квіти в тихому гаю. (В. Сосюра.) 3. Ми казали про вічну лю­бов, і хотів я такої любові. (В. Сосюра.) 4. А дівчина була як сонце! (Марко Вовчок.) 5. Чорні жилаві руки були наче з заліза. (М. Коцюбинський.) 6. Ми мусимо іти до згоди через найглибші в світі броди. (О. Підсуха.) 7. І ти, Україно, розкажеш піснями тисячоліттям про наші віки. (3. Гончарук.) 8. В романтику, дру­же, дорога відкрита. (В. Лучук.)

§ 95. Підмет

Щоб правильно визначити будову речення, а отже, й поставити розділові знаки, треба насамперед знайти в ньому підмет і при­судок (синтаксичний центр).

1. Підмет називає предмет, про який щось стверджується або заперечується в реченні, і відповідає на питання хто? що?

що?) солов'ї. (М. Нагнибіда.) 2. В житті існує не тільки (хто? що?) «хочу», а й (хто? що?) «треба». (О. Гончар.) 3. (хто? що?) Багато вітрів прошуміло над головою. (О. Дов­женко.) 4. (хто? що?) Душ з п'ять хлопців мостилося коло сто­лу з книжками. (С. Васильченко.)

2. Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити його займенниками він, вона, воно, вони в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — інше слово (додаток, звертання).

1. Світи нам, день [замінити займенником не можна], без­смертними вогнями. (В. Сосюра.) — Світить нам день [він] без­смертними вогнями. 2. Город [його] було засаджено всякою вся­чиною. (О. Довженко.) — Город [він] був засаджений всякою всячиною. 3. Дуби [вони] сплели кошлаті віти [їх], шумлять в задумі ясени [вони]. (77. Дмитерко.)

3. У підрядних реченнях підмет буває виражений сполучними словами хто, який, що. Слово що лише тоді виступає підметом, якщо його можна замінити займенником який або підставити за­мість нього іменник з головного речення.

1. Хто правду любить, той наш брат. (Леся Українка.) 2. Мій Києве! Нема таких туманів, які б [тумани] не розійшлися над тобою... (М. Рильський.) 3. Ми працю любимо, що [яка, праця] в творчість перейшла, і музику палку, що [яка, музика] ніжно серце тисне. (М. Рильський.) 4. Історія народів учить, що [замі­нити не можна] та держава велична, в якій велична мала людина. (О, Довженко.)

4. Іноді підмет буває виражений неозначеною формою дієсло­ва, до якої не можна поставити питання х т о? щ о? У такому разі підмет визначаємо за змістом.

1. Лиш боротись — значить жить. (І. Франко.) 2. Жити у небі Ч гинути в леті-—осуд старих журавлів. (Л. Первомайський.) З, Яке це щастя, друже мій,— горіти, а не тліть. (В. Сосюра.)

5. Є речення, у яких нема підмета.

238*. Перепишіть, підмети підкресліть однією рискою.

1. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі. (Леся Укр_а. їнка.) 2. Я в серці маю те, що не вмирає. (Леся Українка.) 3. Кожний із нас має в серці заряд, силу любові і ніжності, щ₀ виведе нас до мети. (О. Гончар.) 4. Яке це щастя — мчати на коні, а у лице тобі весняний вітер віє! (В. Сосюра.) 5. І знову «ура!» покотилося лісом. (М. Стельмах.) 6. Майже три роки минуло від того далекого світлого дня. (О. Гончар.) 7. Кохати — нові землі відкривати. (І. Драч.) 8. Так будь же тричі проклята, війна, і слався, мир, у всій своїй красі! (О. Підсуха.)