- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 91. Правопис не з дієсловом
коли, ніколи не зачерствіло серце. (М. Стельмах.) 5. Ніхто не міряв серця глибочінь, ніхто не знає меж його, ні краю. (А. Малишко.) 6. Такої мови не чувано в сій хаті досі. (Леся Українка.)
І. Але разом не пишеться:
а) у дієсловах неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти непокоїти, непритомніти, нетерпеливитися, нетямитися, нехтува ти, які без «е не вживаються;
б) у дієсловах нездужати (хворіти), непокоїтися (турбуват ся), неславити (ганьбити), нестямитися (втратити самовладання); проте ці дієслова не слід сплутувати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), не стямитися (не прийти до тями, не встигнути збагнути), з якими не пишеться окремо.
1. Як я ненавиджу вас, добрі, щирі, що служите неправді, під- лоті! (І. Франко.) 2. Це заважає вам, турбує вас, тривожить, непокоїть? (М. Рильський.) 3. Нездужає Катерина, ледве, ледве дише. (Т. Шевченко.) 4. Рук не здужаю здійняти, бо не їла й не пила. (П. Тичина.) 5. Школярі незчулися, коли вдарив дзвоник. (С. Ва- сильченко.)
3. Разом не пишеться в префіксі недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії: недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати' (відчувати неприязнь), недосипляти (мало спати), недоїдати (голодувати), недооцінювати (знижувати оцінку), недовиконувати (виконувати неповністю). Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не добачити (не помітити), не дослухатися (не прислуховуватися), не дотягнутися (не дістати).
1. Щасливий той, хто бачив мрію, але не доторкнувсь її. (Д. Павличко.) 2. Часом думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати [затаювати] те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід. (Леся Українка.) 3. Всі, не дослухавши розмови, не договоривши слів, попливли до гурту. (С. Васильченко.) 4. От вона поневіряється із своїм старим в убогій хатині, недоїдає й недосипає. (І. Нечуй-Левицький.)
1. Вимагає час новий, щоб ми діла вершили ще не знані. Ш* Рильський.) 2. Мені поля задумливо шептали свої ніким не співані пісні. (В. Симоненко.) 3. Нема полону й рабства для ду-
не скутої нікчемним страхом смерті. (Д. Павличко.) 4. А всі 0хІ будовані і незбудовані твої кораблі, вони всі попереду. (О. Гончар.) 5. І не всі теореми доведені, не дочитані [запереченні]| всі казки. (Б. Олійник.)
5. Слід розрізняти заперечне слово немає (його можна замінити формою нема), у якому не пишеться разом, і дієслово не має
III. 1. (Не) має пісні без любові, (не) має пісні без труДа (В. Сосюра.) 2. Засмалені матроси співають на палубі про (не) відкриті ще землі, про зелені тропічні країни. (О. Гоннар.) 3. Синьо-рожева хмарка вгорі пливла самотньо над (не) міряним степом. (Ю. Яновський.) 4. Червоні маки! Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким (не) засіяні, але ра' дуючи всіх. (О. Гончар.) 5. А я, молоденька, вже горя зазнала, вечероньки (не) доїла, нічки (не) доспала. (Народна творчість.) 6. Меншої дочки генеральша (не) долюблювала. (Панас Мир- ний.) 7. (Не) женися йа багатій, бо вижене з хати, (не) женися на убогій, бо (не) будеш спати. (Т. Шевченко.) 8. Хто розуму (не) має, тому й коваль (не) вкує. (Народна творчість.)