- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 84. Правопис прийменниссів
1. Складні прийменники звичайно пишуться разом: понад, (по + над), попід, поза, поміж, попри, посеред, поперед, побіля, зйдля, заради, довкола, назустріч, наприкінці, услід, внаслідок.
1. Грудьми ставай назустріч злій погрозі. (М. Рильський.) 2. Шле день услід хмаркам патлатим проміння сонця з верховин. [В. Сосюра.) 3. Хилить вітер жита понад шляхом. (В. Сосюра.)
Той ніколи не доскочить слави, хто задля неї на землі живе. (В. Симоненко.)
2. Але складні прийменники з першою частиною з(із) пишуться через дефіс: з-за, із-за, з-поза, з-над, з-понад, з-під, з-попід,
3. Кілька нових прийменників, утворених від повнозначних слів, пишуться двома і більше словами: згідно з, залежно від, незважаючи на, під час, в результаті (але внаслідок), 0 силг/, у напрямку до, на шляху до, # зв'язку з.
1. Незважаючи на маленький вітерець, парило і робилося дущ. но. (Григорій Тютюнник.) 2. До вечора вони не розмовляли між собою, хоч і бачилися в польовому таборі під час обідньої пере- рви. (Григорій Тютюнник.) 3. Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт. (70. Яновський.)
217. Випишіть сполучення слів у три колонки залежно від того, як пишуться прийменники: 1) разом; 2) через дефіс; 3) двома і більше словами.
(За) ради миру, (на) перекір знегодам, з (по) за хат, (із) за лісу, (на) зустріч бурі, (по) серед жит, (з) за дерев, (залежно) від обставин, (з) перед носа, (по) під вікнами, (на) прикінці відпусток, з(по) під воріт, (з) над річки, (по) за село, у (напрямку) до мене, (під) час бою, (в) наслідок чвар, (з) під коїіс, (по) над хмари, (за) для вас, з (по) між гілля.
Ключ. Підкресліть останню букву в останньому слові кожного сполучення. 3 цих букв прочитаєте закінчення вислову давньоримського оратора Цицер на: сТреба не тільки опанувати мудрість, а й...»
218*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
1. Тече вода (із)за гаю та (по) під горою. Хлюпочуться качаточка (по) між осокою. (Т. Шевченко.) 2. Геть (по) над морем, над хвилями синіми в'ються, не спиняться чаєчки білії. (Леся Українка.) 3. Ллється з (по) за хмар проміння тепле і голубувате. (М. Рильський.} А. Зелений вершник з сивих гір помчавсь горбкам (на) перекір. (Р. Братунь.) 5. Дорога гадюкою звивалася (в) здовж потоку. (3. Тулуб.) 6. (По) за хатами тяглися виноградники. (І. Нечуй-Левицький.) 7. (3) під лісового корча б'є джерельце русявої, чистої тиші. (Є. Гуцало.) 8. (Під)час канікул я часто буваю в лісі.
§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
фікси і, отже, завжди пишуться окремо: зі мною (зо мною), піді ЦНОЮ, переді мною, уві сні, ув імлі.
Виняток становлять лише прислівники зозла, зовсім і пере- довгім, де зо- і передо- префікси і, отже, пишуться разом.
Зі мною друг — і знов душа розкрита на чисте все, на світле, на живе. (М. Рильський.) 2. Яблуко лежить передо мною — світле, аж прозоре, мов янтар. (М. Рильський.) 3. Кричать журавлі наді мною. (В. Сосюра.) 4. Розігрався мій кінь піді мною. (Народна творцість.) 5. Таке буває тільки уві сні. (77. Воронько.)
Прийменник у реченні відноситься до іменника або особового займенника. Якщо ж він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом. Порівняйте:
з гори — з високої гори — глянув звисока; у кімнатах — у двох кімнатах — зустрілись удвох; перед класом — перед усім класом — передусім будь щирий; по сліду — по ослячому сліду — заревів по-ослячому. До іншої частини мови прийменник може відноситися лише в тому разі, якщо її вжито в значенні іменника або іменник, що мав би стояти при ній, пропущено: з молодшими (тобто з молоддю) , у старого (тобто у діда), боротися до останнього (подиху), говорив з усіма (учнями), встав о шостій (годині).
1. Я не літав в надзоряні країни, а все державсь бездольної землі. (П. Грабовський.) 2. Що в світі любіше над зоряні ночі, що в світі ясніше над милого очі. (М. Кропивницький.) 3. Незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому. (М. Коцюбинський.) 4. Він був менший син у батька, і вс^ батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові. (/• Нечуй-Левицький.) 5. Стоїмо ми вчотирьох та очима лупаємо. (7. Нечуй-Левицький.) 6. Не для того я повертався додому, щоб Сидіти в чотирьох стінах. (П. Загребельний.) 7. Час не стояв, було вже щось по п'ятій [годині]. (М. Коцюбинський.)
3. Щоб відрізнити прийменник від префікса в словах типу на горі і нагорі, треба спробувати вставити в них прикметник. Якщо Зміст висловлювання дозволяє це зробити, то маємо справу з прийменником і пишемо окремо, якщо ні — то це префікс і пишемо разом (пор. ще § 80, п. 2): ліг на бік (на правий бік) і відкликав товариша набік; у купі гною (у великіи купі) і ми росли вкупі; £трумок збігає з гори (з крутої гори) і зорі дивляться згори; в вернув на двір [на панський двір]. (І. Ненуй-Левицький.) 5. Увесь натовп заворушився і поповз широким шляхом із села на гору [на високу гору]. (С. Васильченко.) 6. Син сідає в літак, де завод на Уралі, мчить до дому далекого [до далекого дому] довгу годину. (А. Малишко.) 7.В день такий [в такий день] розцвітає весна на землі ... (В. Сосюра.)
4. Деякі сполучення прийменника з іменником відрізняємо від однозвучних прислівників (які пишуться одним словом) за тим, що перші мають при собі додаток у родовому відмінку (кого? чого?), другі (прислівники) — не мають такого додатка: в глиб (чого?) землі — корінь росте вглиб; з краю (чого?) села — моя хата скраю; з боку (кого?) товаришів — став збоку; у середині (чого?) кімнати — спинився всередині; з початку (чого?) місяця — спочатку треба подумати.
Щоправда, іноді такі слова, як всередині, збоку, скраю, можуть бути й прийменниками: 1. Усередині (чого?) атомів діють свої, особливі закони. 2. Чіпка йшов збоку (ч о го?) отари. (Панас Мирний.) 3. Це було колгоспне подвір'я. Воно стояло скраю (чого?) мальовничого села. (Ю. Яновський.)
221*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
1. Тож третій вітер летить, співає, до всіх із ласкою та (по) рідному промовляє... (77. Тичина.) 2. (По) новому руслу потекло (від) тепеР донецьке життя. (О. Гончар.) 3. Я чув (уві) сні, як (раді) мною шепотілись віковічні сосни. (Ю. Збанацький.)
Знов устає (переді) мною зелене дзеркало ріки. (В. Сосюра.)
Десь об камінь (при) бережний б'є швидка вода. (І. Мурахов-) 6. Вода (при) березі починала каламутитись. (М. Коцюбинський.) 7. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою спиналися (на) гору. (М. Коцюбинський.) 8. (3) гори лине жайворонкова їіісня. (Панас Мирний.)