§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови

Є п'ять незмінюваних частин мови: прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук. З них прислівник — самостійна части­на мови; прийменник, сполучник і частка — службові; вигук не належить ні до самостійних, ні до службових.

1. Прислівники характеризують дію, стан або ознаку і відпо­відають на питання різних обставин:

а) способу дії, міри й ступеня (як? яким способом? скільки? наскільки?): поволі, трохи, удвічі, дощенту;

б) місця (де? куди? звідки? яким шляхо м?): внизу, ліворуч, здалеку, навпростець;

в) часу (коли? доки? відколи? як довго?): по­завчора, довіку, зранку, щодня;

г) причини (з якої причини? ч о м у?): спросоння, зопа­лу, зозла;

д) мети (з якою метою? навіщо?): навмисно, напере­кіргості.

Прислівники звичайно стоять при дієсловах.

2. Прийменники служать для приєднання залежних іменників (або займенників) до інших слів: вийшов назустріч гостям, розмова про врожай, готові до жнив, далеко від нас.

3. Сполучники служать для поєднання між собою однорідних членів речення та речень: 1. Дивлюсь і слухаю; світить, але не гріє; великі та малі; рано чи пізно; вечір або ніч. 2. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед. (М. Рильський.)

4. Частки служать для надання висловлюванню чи окремому слову певного смислового або емоційного відтінку: не злякаюся; майже рік; встиг-таки; невже правда; о люди.

5. Вигуки виражають емоції та спонукання, не називаючи їх, а також відтворюють звуки природи, тварин тощо: ой, ах, лишень­ко, годі, агов, гиля, тпру, дзень, кукуріку, ш-ш-ш.

206. Випишіть підряд у колонку словосполучення в такому порядку: І) з прислівниками; 2) з прийменниками; 3) із сполучниками; 4) з частками.

Зберігати в пам'яті; язик не повертається; сміх і горе; зві­дусіль потрошку; скоса дивитися; про вовка помовка; згадав на­віть позаторішнє; мир або війна; дощенту зруйнувати; бадьорий наперекір знегодам; що ж поробиш; стиха розмовляли; плоть і Кров; було та загуло; триматися осторонь; зовсім неправильно; ^,тн проти течії; ударив би лихом; стояти поперек горла; любов чи ненависть; смакувати наперед; став, щоб допомогти; дякую за Увагу; бути насторожі; тьмяний, мов осінній день; дух аж заби­ває.

^ Ключ. У першому слові кожного словосполучення підкресліть другу букву. ^ Цих букв прочитаете закінчення вислову Ю. Яновського: «Тому роду не буде пе- Реводу

ПРИСЛІВНИК

§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників

Найбільше прислівників походить від прикметників. При­слівники від прикметників утворилися трьома способами:

а) за допомогою суфіксів -о, -е: щоденний — щоденно, схви­льований — схвильовано, гарячий — гаряче;

б) злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках: з + далек = здалека, по + прост = попросту, за + молод = замолоду;

в) злиттям прийменника по з повним прикметником: яо + + давній = по-давньому, по + український = по-українському.

і. Прислівники, утворені від прикметників за допомогою су­фіксів -о, -є, повністю зберігають правопис цих прикметників: туманний — туманно, нескінченний — нескінченно, шалений — шалено, нежданий — неждано, коротший — коротше, важчий — важче, дорожчий — дорожче.

і. Вечори були повні несказанно [несказанний] лагідної, привабливої краси. (О. Кобилянська.) 2. Сонце спустилось ще нижче [нижчий]. (М. Коцюбинський.) 3. Лукаш, тулячи до себе Мавку, все ближче [ближчий] нахиляється обличчям до неї і раптом цілує. (Леся Українка.) 4. А у> небі блиска вогненно [вогненний] й криваво [кривавий] ляскіт батога. (В. Оосюра.) 5. Розколюється небо від громів і блискавиць, скажено [скаже­ний] ревуть вітри. (П. Загребельний.) 6. Лист прийшов так неждано [нежданий] і негадано [негаданий], мов грім з ясно­го неба впав. (В. Кучер.)

2. Прислівники, утворені злиттям прийменника з корот­кою формою прикметника в різних відмінках, пишуться ра­зом: віддавна, завидна, дочиста, насухо, потиху, помаленьку, згарячу.

і. Змалку кохайтесь в освіті, змалку розширюйте ум. (П. Гра- бовський.) 2. Марійка ще раз переглянула чернетку, переписала твір начисто. (О. Донченко.) 3. Десь здалеку чутно втомлену пісню. (М. Коцюбинський.) 4. А вже березень бродить соком, усміхається сонце звисока. (В. Лучук.) 5. Пахне димом, прілою травою, і димлять помалу димарі. (О. Гончар.) 6. Потихеньку шумлять очерети. (Остап Вишня.) сільському, по-батьківському, по-батьківськи, по-німецьки, по- вовни.

Це стосується і прислівників, утворених таким же чином від займенників: по-іншому, по-всякому, по-вашому, по-твоєму.

Три прислівники, утворені за допомогою прийменника в, пи­шуться окремо: в основному, в цілому, в середньому.

Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником ло новому. Прислівник відповідає на питання я к?: Живемо по-новому. Прийменник з прикметником відповідає на питання по якому?: Машини пішли по новому мосту. І прийменник у цьому словосполученні пов'язується не з прикметником, а з іменником: по мосту.

1. Ніч надійшла непомітно швидко і [як?] по-південному раптово. (70. Смолич.) 2. Навіть жайворонок співає зовсім [як?] по-іншому, по-донбасівському. (70. Яновський.) 3. А хлоп'ята [я к?] по-російському не вміли і [я к?] по-своєму, по-фінськи, відповіли. (Н. Забіла.) 4. Коні знялися з місця й не­швидко побрели [п о я к о м у?] по глибокому снігу. (М. Коцю­бинський.) 5. Старі люди [по чийому?] по дідовому кашлю вгадували навіть погоду. (О. Довженко.) 6. Стосунки між ними [я к?] в цілому залишались добросусідськими. (О. Гончар.)

207*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Ми (по) новому розумієм світ, (по) іншому і любим, і страждаєм. (А. М$л.ишко.) 2. (Від) давна смілості й одзазі шу­мить по всерріту хвала. (М. Рильський.) З, (По) моєму, кожна лю­дина мусить хоч раз коли-небудь сягнути свого зеніту. (О. Гон­чар.) 4. Яка ціна за день, (по) пустому прожитий? (О. Гончар.) 5. Я єсть той, який щоде(н,нн)о на будові, на посту. Запалився я вогне(н,нн)о і з країною росту. (П. Тичина.) 6. Над ними сонце ю(н,нн)о сяє, і тьмі не буде вороття. (В. Сосюра.) 7. Генерал (по)довгу дивився на свою карту. (В. Собко.) 8. Коні знялись з місця і нешвидко побрели (по) глибокому снігу. (М. Коцюбин­ський.)

2. 1. Лине (з) далеку дівочий спів. (О. Довженко.) 2. День був погожий, (по)осі(н,нн)ьому променистий. (3. Тулуб.) 3. Сер­це заскімлило, глухо, (по)вовчи. (Б. Олійник.) 4. Але вже коли я за що візьмусь, то буде (по) моєму. (Ю. Збанацький.) 5. Не- Жда(н, нн)о-негада(н, нно)о він став популярною людиною на се­лі, (М. Чабанів с ький.) 6. У нас усе (по) просту, (по) домашньому. (А Франко.) 7. Кожен вишукував товариша (по)своєму пір'ю: пани віталися тільки до панів, купці — до купців. (Панас Мир- *ий.) 8. Трясе цап бороду, бо так звик (за) молоду. (Народна твор­чість.) 9. І (по) заячому сліду інколи знаходять ведмедя. (На­родна творчість.)