
- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 66. Вживання займенників
Займенники не мають свого конкретного значення. Вони набувають його лише тоді, коли ми їх співвідносимо з певними іменниками, прикметниками, числівниками.
Наприклад, речення: Я п'ю тебе ... твій теплий зцілющий напій — незрозуміле, бо ми не знаємо значення займенників я, тебе, твій. Але все стає на свої місця, коли вводимо в речення іменник і вказуємо, кому воно належить: Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій. (М. Коцюбинський. «Intermezzo».) Отже, я-—це герой новели М. Коцюбинського, тебе — це сонце, твій — це сонячний.
Щоб значення займенників було зрозумілим, треба правильно користуватися ними.
1. Займенник у реченні повинен вказувати на рід і число того слова, замість якого цей займенник вжито.
1. Поле [середній рід, однина] сховало стежки і дороги. Воно [середній рід, однина] лиш котить та й котить зелені хвилі [множина] і хлюпає ними [множина] аж в краї неба. (М. КоцюбинськийІ) 2. От тепер придивляюся я до сучасної молоді [жіночий рід, однина]. Як багато вона [жіночий рід, однина] твердіша й просто розумніша від нас. (Г. Хоткевич.) 3. Люблю народ [чоловічий рід, однина], силу якого [чоловічий р$> однина] ніхто не зломить (П. Воронько.)
2. Не можна допускати, щоб займенник у реченні співвідносився водночас із різними словами.
Наприклад, невдало побудовано такі речення: 1. І піснею сон- вІта тракторист, що рідною лине землею. Не зрозуміло, хто ^йне: пісня, сонце чи тракторист? 2. В'ються жайворонки над *#илими полями, і в небо здіймається їхній спів. Чий спів — Жайворонків чи полів?
181*. Виправте помилки, пов'язані з уживанням займенників.
Молодь — це майбутнє країни, на них народ покладає великі надії. 2. Ветерани багато працюють з молодою робітничою зміною, допомагають їм оволодівати професією. 3. Чіпка палко ненавидів панство, але не знав, як боротися з ними. 4. Коли москалі почали бити селян, Чіпка кинувся захищати їх. 5. Давид побачив розкішний будинок в саду, який належав Матюсі.
ДІЄСЛОВО ТА ЙОГО ФОРМИ
§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
Дієслово має п'ять основних форм: неозначену, способові, дієприкметник, безособову на -но, -то і дієприслівник. З них дві — способові і дієприкметник — змінювані, три — неозначена, безособова і дієприслівник — незмінювані.
У способових формах розрізняємо способи дійсний, умовний, наказовий. Дійсний спосіб має три часи: минулий, теперішній і майбутній (проста, складна і складена форми).
У теперішньому і майбутньому часах та в наказовому способі дієслово змінюється за числами й особами.
У минулому часі та в умовному способі дієслова змінюються за родами (в однині) й числами.
Дієприкметники бувають активні й пасивні, недоконаного й Доконаного виду. Дієприкметники змінюються, як прикметники (див. § 59).
Форми дієслова, які змінюються за особами, будемо називати особовими, інші — неособовими.
Скорочення: НЗ — не змінюється; ЧРВ — змінюється за числами, родами й відмінками; ЧР — змінюється за числами уродами; 40 — змінюється за числами й особами (див, с. 128).
, 182. Дієслова розставте строго за нумераці ю у поданій на с. 128 схемі всіх Дослівних форм.
Економиш, спостерігаємо, вивчати, будемо, усвідомив, дослідили, аналізуватимеш, черпати, відтворюючи, нагромадимо, ^сктрифікований, супроводитимуть, тренуйся, іржавіло б, іскрячий, наболіле, успадковано, білений, архаїзуючи, європеїзувавшись.
*аі< 3 перших букв прочитаєте вислів поета П. Воронька, що починається сло- *и *На жаль,
Схематично система всіх дієслівних форм має такий вигляд;
Дієслово
і
т
Л
дієприслівник
і
способові
форми
дієприкметник
12) безособова форма (пройдено — НЗ)
І
І
II)
пасивний (пройдений
—
ЧРВ)
І
активний
14) докона.
ний вид (пр0ш йшовши — НЗ)
і
9)
недосипаний
зма
(ідучий —
ЧРВ)
10)
доконаний вид (побілілий
— ЧРВ)
дійсний спосіб і
7) умовний спосіб (ішов би — ЧР)