§ 66. Вживання займенників

Займенники не мають свого конкретного значення. Вони набу­вають його лише тоді, коли ми їх співвідносимо з певними імен­никами, прикметниками, числівниками.

Наприклад, речення: Я п'ю тебе ... твій теплий зцілющий на­пій — незрозуміле, бо ми не знаємо значення займенників я, тебе, твій. Але все стає на свої місця, коли вводимо в речення іменник і вказуємо, кому воно належить: Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій. (М. Коцюбинський. «Intermezzo».) Отже, я-—це герой новели М. Коцюбинського, тебе — це сонце, твій — це сонячний.

Щоб значення займенників було зрозумілим, треба правильно користуватися ними.

1. Займенник у реченні повинен вказувати на рід і число того слова, замість якого цей займенник вжито.

1. Поле [середній рід, однина] сховало стежки і дороги. Во­но [середній рід, однина] лиш котить та й котить зелені хвилі [множина] і хлюпає ними [множина] аж в краї неба. (М. Ко­цюбинськийІ) 2. От тепер придивляюся я до сучасної молоді [жіночий рід, однина]. Як багато вона [жіночий рід, одни­на] твердіша й просто розумніша від нас. (Г. Хоткевич.) 3. Люб­лю народ [чоловічий рід, однина], силу якого [чоловічий р$> однина] ніхто не зломить (П. Воронько.)

2. Не можна допускати, щоб займенник у реченні співвідно­сився водночас із різними словами.

Наприклад, невдало побудовано такі речення: 1. І піснею сон- _вІта тракторист, що рідною лине землею. Не зрозуміло, хто ^йне: пісня, сонце чи тракторист? 2. В'ються жайворонки над *#илими полями, і в небо здіймається їхній спів. Чий спів — Жайворонків чи полів?

181*. Виправте помилки, пов'язані з уживанням займенників.

Молодь — це майбутнє країни, на них народ покладає вели­кі надії. 2. Ветерани багато працюють з молодою робітничою зміною, допомагають їм оволодівати професією. 3. Чіпка палко ненавидів панство, але не знав, як боротися з ними. 4. Коли моска­лі почали бити селян, Чіпка кинувся захищати їх. 5. Давид поба­чив розкішний будинок в саду, який належав Матюсі.

ДІЄСЛОВО ТА ЙОГО ФОРМИ

§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм

Дієслово має п'ять основних форм: неозначену, способові, дієприкметник, безособову на -но, -то і дієприслівник. З них дві — способові і дієприкметник — змінювані, три — неозначе­на, безособова і дієприслівник — незмінювані.

У способових формах розрізняємо способи дійсний, умовний, наказовий. Дійсний спосіб має три часи: минулий, теперішній і майбутній (проста, складна і складена форми).

У теперішньому і майбутньому часах та в наказовому способі дієслово змінюється за числами й особами.

У минулому часі та в умовному способі дієслова змінюються за родами (в однині) й числами.

Дієприкметники бувають активні й пасивні, недоконаного й Доконаного виду. Дієприкметники змінюються, як прикметники (див. § 59).

Форми дієслова, які змінюються за особами, будемо називати особовими, інші — неособовими.

Скорочення: НЗ — не змінюється; ЧРВ — змінюється за числами, родами й відмінками; ЧР — змінюється за числами уродами; 40 — змінюється за числами й особами (див, с. 128).

, 182. Дієслова розставте строго за нумераці ю у поданій на с. 128 схемі всіх Дослівних форм.

Економиш, спостерігаємо, вивчати, будемо, усвідомив, дослі­дили, аналізуватимеш, черпати, відтворюючи, нагромадимо, ^сктрифікований, супроводитимуть, тренуйся, іржавіло б, іск­рячий, наболіле, успадковано, білений, архаїзуючи, європеїзу­вавшись.

*аі< 3 перших букв прочитаєте вислів поета П. Воронька, що починається сло- *^и *На жаль,

Схематично система всіх дієслівних форм має такий вигляд;

Дієслово

і

т

Л

дієприслів­ник і

способо­ві форми

дієприкметник

неозначе­на форма (іти — НЗ)

12) безособова форма (про­йдено — НЗ)

І

І

II) па­сивний (прой­де­ний —

ЧРВ)

І

актив­ний

13) недоконаний вид (ідучи — НЗ)

14) докона.

ний вид (_пр0ш йшовши — НЗ)

і

9) недо­сипаний зма (іду­чий — ЧРВ)

10) доко­наний вид (побілі­лий — ЧРВ)

дійсний спосіб і

7) умовний спосіб (ішов би — ЧР)