
- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 65. Відмінювання і правопис займенників
Займенники відмінюються по-різному: оди! — як прикметники (див. § 59), два займенники скільки і стільки — як числівник два (див. § 62), а інші — майже кожен по-своєму.
Останні за правописними особливостями можна розбити на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.
І. Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе ВІДМІНЮЮТЬСЯ так:
Від. пінки |
Однина |
Зворотний |
Множина |
||
І-ша особа |
2-га особа |
займенник |
1-ша особа |
2-га особа |
|
Н. Р. д. Ь Op. к |
я мене мені мене мною (на) мені |
ти тебе тобі тебе тобою тобі |
себе собі себе собою собі |
ми нас нам нас нами нас |
ви вас вам вас вами вас |
Від.
мінки
Однина
Множина
чоловічий
і середній рід
жіночий
рід
він
(воно)
—
Н.
вона
вони
Р.
його,
до шого
її,
до неї
їх,
до них
д.
йому
їй
їм
Чи
його,
про нього
її,
про неї
їх,
про них
Ор
ним
нею
ними
м.
(на)
ньому (нім)
ній
них
2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
1. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. (70. Яновський.) 2. Труд оживляє гори й води, у нім ніщо не пропада. (В. Сосюра.) 3. І добре синові: в нього є мати, і добре матері: в неї є син. (А. Малишко.) 4. Удалину летять високо журавлі над ними і співами вторують їм своїми. (М. Рильський.) 5. О мова вкраїнська!.. Хто любить її [кого? що?], той любить мою Україну. (В. Сосюра.) 6. Я квітку не можу зірвати, бо їй [кому? чому?], як людині, болить. (В. Сосюра.)
Відмінки
Чоловічий
рід
н.
мій
чий
той
цей
весь
р.
мого
чийого
того
цього
всього
д.
моєму
чийому
тому
цьому
всьому
Зн.
Як
у називному або родовому відмінку
Ор.
моїм
чиїм
тим
цим
всім
М.
(на)
моєму
чийому
тому
цьому
всьому
(моїм)
(
чиїм)
(тім)
(цім)
(всім)
Відмінки
Жіночий
рід
Н.
моя
чия
та
ця
вся
Р.
моєї
чиєї
тієї
цієї
всієї
д.
(тої)
моїй
чиїй
тій
цій
всій
Зн.
мою
чию
ту
цю
всю
Ор
моєю
чиєю
тією
цією
всією
М.
(тою)
(на)
моїй
чиїй
тій
цій
всій
_—>
3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
Множина
чиї
ті
тих
тим
мої
моїх моїм
W
цих
цим
Н. P.
д.
Зн.
Op.
м.
всі
всіх
всім
тими
тих
моїми
(на) моїх
цими
цих
всіма
всіх
Як у називному або родовому відмінку
чиїми чиїх
Ці займенники в середньому роді (моє, чиє, те, це, все) мають хакі самі відмінкові форми, як і в чоловічому (за винятком лише називного й знахідного відмінків).
1. По всій землі рівняйте стежку правді! (І. Франко.) 2. Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилася любить! (Г„ Шевченко.) 3. Пусте, що на шляху моєму терни. (Д. Павлич- ко.) 4. У кого рід свій є і пісня є, для того в цьому світі щастя досить. (77. Первомайський.)
4. Про написання займенників через дефіс (будь-хто, що-не- будь, хтозна-який) та разом (абиякий, дехто, щось) див. § 89.
178« Займенники, що в дужках, поставте в потрібному відмінку і випишіть у дві колонки словосполучення: 1) із займенниками, що не мають початкового н; 2) із займенниками, що мають початкове н.
Спитав у (він), передав через (вони), глянув (вона) у вічі, прийшла до (вона), перед (він), люблю (вони), сміявся з (вони), бачилась із (вона), збудив (вона), згадав про (він), надіявся на (вони), допоможу (вона), в'ється над (воно), зв'язок з (вони), усміхнувся до (він), звільнили (воно), переказала через (вона).
Юіюч. У кожному першому слові підкресліть другу від початку букву. 3 цих букв прочитаєте вислів давньоримського поета В ргілія.
179*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
І. 1. Я славлю тих, хто множить славу землі (своя) у труді. (& Сосюра.) 2. В єдиний звук мільйони струн народних злиті — У (ця) пшениці, в (це) житі! (М. Рильський.) 3. О краю рідний мій!.. Твою красу ні з (що), ні з (що) я не зрівняю. (В. Сосюра.)
В (моє) серці навіки сині очі твої. (В. Сосюра.) 5. Вклонися, моя Україно, (цей) людям величним і скромним, що в назвах Фронтів титанічних пронесли наймення (твій). (М. Бажан.) б- За (всі) скажу, за (всі) переболію. (77. Тичина.) 7. Єсть (такий) у світі речі, від (який) душа сія. (П. Тичина). 8. (Та) ночі на кордони (своя) рідної землі матроські вийшли батальйони, в порти вернулись кораблі. (М. Нагнибіда.)
II. 1. Від (уся) картини віє (щось) пісенним. (О. Довженко.) 2. Розцвітає осіння калина над Дніпром у (мій) саду. (77. Первомайський.) 3. Я жду (ти) на перехресті днів перед псь рогом радості (своя). (Т. Коломіець). 4. Хто криницю викопав удома, той напитись вернеться до (вона). (77. Горлач.) 5. я славлю дружбу піснею (своя), красу і силу сторони (моя). (В. Сосюра.) 6. Ніхто не подолає в нас (ця) сили, народженої в ділі, змужнілої в бою. (М. Бажан.) 7, Хай квітне злагода і праця на (все) полях і у (все) серцях, щоб у труді святім змагаться, а не в загарбницьких боях. (М. Рильський.) 8. Копали цей колодязь колись чумаки, (чий) дороги пролягали в (цей) сивих степах. (О. Гончар.)
180*. Перекладіть на українську мову.
і. Листья чуть шумели над моей головой. (І. Тургенев.) 2. У этих озёр одно очень странное свойство: чем меньше озеро, тем оно глубже. (К. Паустовський.) 3. Я сделал только то, что всякий другой сделал бы на моём месте. (А. Чехов.)