§ 65. Відмінювання і правопис займенників

Займенники відмінюються по-різному: оди! — як прикметни­ки (див. § 59), два займенники скільки і стільки — як числівник два (див. § 62), а інші — майже кожен по-своєму.

Останні за правописними особливостями можна розбити на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

І. Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе ВІДМІ­НЮЮТЬСЯ так:

Від. пінки	Однина		Зворотний	Множина
	І-ша особа	2-га особа	займенник	1-ша особа	2-га особа
Н. Р. д. Ь Op. к	я мене мені мене мною (на) мені	ти тебе тобі тебе тобою тобі	себе собі себе собою собі	ми нас нам нас нами нас	ви вас вам вас вами вас

2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:

Від. мінки	Однина			Множина
	чоловічий і середній рід	жіночий рід
	він (воно)			—
Н.			вона	вони
Р.	його, до шого		її, до неї	їх, до них
д.	йому		їй	їм
Чи	його, про нього		її, про неї	їх, про них
Ор	ним		нею	ними
м.	(на) ньому (нім)		ній	них

1. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. (70. Яновський.) 2. Труд оживляє гори й води, у нім ніщо не пропада. (В. Сосюра.) 3. І добре синові: в нього є мати, і добре матері: в неї є син. (А. Малишко.) 4. Удалину летять висо­ко журавлі над ними і співами вторують їм своїми. (М. Рильсь­кий.) 5. О мова вкраїнська!.. Хто любить її [кого? що?], той любить мою Україну. (В. Сосюра.) 6. Я квітку не можу зірвати, бо їй [кому? чому?], як людині, болить. (В. Сосюра.)

3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і мен­ше — в жіночому та в множині:

Відмінки	Чоловічий рід
н.	мій	чий	той	цей	весь
р.	мого	чийого	того	цього	всього
д.	моєму	чийому	тому	цьому	всьому
Зн.		Як у називному або родовому відмінку
Ор.	моїм	чиїм	тим	цим	всім
М.	(на) моєму	чийому	тому	цьому	всьому
	(моїм)	( чиїм)	(тім)	(цім)	(всім)
Відмінки	Жіночий рід
Н.	моя	чия	та	ця	вся
Р.	моєї	чиєї	тієї	цієї	всієї
д.			(тої)
	моїй	чиїй	тій	цій	всій
Зн.	мою	чию	ту	цю	всю
Ор	моєю	чиєю	тією	цією	всією
М.			(тою)
	(на) моїй	чиїй	тій	цій	всій
					_—>

Множина

0ІДЛІІНКИ

чиї

ті

тих тим

мої моїх моїм

W

цих цим

Н. P.

д.

Зн. Op.

м.

всі всіх всім

чиїх

тими тих

моїми (на) моїх

цими цих

всіма всіх

чиїм

Як у називному або родовому відмінку

чиїми чиїх

Ці займенники в середньому роді (моє, чиє, те, це, все) мають хакі самі відмінкові форми, як і в чоловічому (за винятком ли­ше називного й знахідного відмінків).

1. По всій землі рівняйте стежку правді! (І. Франко.) 2. До­бре жить тому, чия душа і дума добро навчилася любить! (Г„ Шевченко.) 3. Пусте, що на шляху моєму терни. (Д. Павлич- ко.) 4. У кого рід свій є і пісня є, для того в цьому світі щастя досить. (77. Первомайський.)

4. Про написання займенників через дефіс (будь-хто, що-не- будь, хтозна-який) та разом (абиякий, дехто, щось) див. § 89.

178« Займенники, що в дужках, поставте в потрібному відмінку і випишіть у дві колонки словосполучення: 1) із займенниками, що не мають початкового н; 2) із займенниками, що мають початкове н.

Спитав у (він), передав через (вони), глянув (вона) у вічі, прийшла до (вона), перед (він), люблю (вони), сміявся з (вони), бачилась із (вона), збудив (вона), згадав про (він), надіявся на (вони), допоможу (вона), в'ється над (воно), зв'язок з (вони), усміхнувся до (він), звільнили (воно), переказала через (вона).

Юіюч. У кожному першому слові підкресліть другу від початку букву. 3 цих букв прочитаєте вислів давньоримського поета В ргілія.

179*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

І. 1. Я славлю тих, хто множить славу землі (своя) у труді. (& Сосюра.) 2. В єдиний звук мільйони струн народних злиті — У (ця) пшениці, в (це) житі! (М. Рильський.) 3. О краю рідний мій!.. Твою красу ні з (що), ні з (що) я не зрівняю. (В. Сосюра.)

В (моє) серці навіки сині очі твої. (В. Сосюра.) 5. Вклонися, моя Україно, (цей) людям величним і скромним, що в назвах Фронтів титанічних пронесли наймення (твій). (М. Бажан.) б- За (всі) скажу, за (всі) переболію. (77. Тичина.) 7. Єсть (та­кий) у світі речі, від (який) душа сія. (П. Тичина). 8. (Та) ночі ^на кордони (своя) рідної землі матроські вийшли батальйони, ^в порти вернулись кораблі. (М. Нагнибіда.)

II. 1. Від (уся) картини віє (щось) пісенним. (О. Довжен­ко.) 2. Розцвітає осіння калина над Дніпром у (мій) саду. (77. Первомайський.) 3. Я жду (ти) на перехресті днів перед псь рогом радості (своя). (Т. Коломіець). 4. Хто криницю викопав удома, той напитись вернеться до (вона). (77. Горлач.) 5. я славлю дружбу піснею (своя), красу і силу сторони (моя). (В. Сосюра.) 6. Ніхто не подолає в нас (ця) сили, народженої в ділі, змужнілої в бою. (М. Бажан.) 7, Хай квітне злагода і праця на (все) полях і у (все) серцях, щоб у труді святім зма­гаться, а не в загарбницьких боях. (М. Рильський.) 8. Копали цей колодязь колись чумаки, (чий) дороги пролягали в (цей) сивих степах. (О. Гончар.)

180*. Перекладіть на українську мову.

і. Листья чуть шумели над моей головой. (І. Тургенев.) 2. У этих озёр одно очень странное свойство: чем меньше озеро, тем оно глубже. (К. Паустовський.) 3. Я сделал только то, что всякий другой сделал бы на моём месте. (А. Чехов.)