
- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
Вищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомо- суфіксів -іш- або -ш-, які додаються до основи перед закінчений 3?лений — зеленіший, щирий —- щиріший; молодий — молод• а* дешевий — дешевший.
1. У суфіксі -іш- завжди пишеться і: стрункий — стрункіщи* сухий — сухіший, свіжий — свіжіший, гарячий —- гарячіший. и
Хіба є хто на світі крилатіший за людину? (О. Гончар ] 2. Твій ранок, земле, все ясніший, все гарячіший розмах твій (М. Рильський.) 3. Дорога до серця людського — найламкіща' доріг. (В. Коломієць.) 4. Що стрункіше від тополі? (77. Тичина.)
При додаванні суфікса -ш- можуть виникати близькі за^звГ чанням звукосполуки [жч] (якщо твірна основа закінчується на г з, ж) і [шч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ці звукосполуки на письмі позначаються відповідно буквами жч і щ.
Буква щ пишеться лише в трьох прикметниках: вищий, товщий (і товстіший), кращий.
У семи прикметниках пишуться букви жч: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.
1. Життя — найкращий ідеолог, життя — найвища школа шкіл. (П. Тичина.) 2. Хоч життя людське дається раз навіки, та воно не найдорожче в боротьбі. (В. Забаштанський.) 3. Од смерті дужча, правда і краса змагає нелад, болю тимчасовість. (В Коломієць.) 4. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона. (Леся Українка.) 5. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. (Л. Глібов.)
3. Інші зміни звуків на межі основи й суфікса -ш- на письмі не позначаються: короткий— (корочший), але пишемо, коротший; солодкий— [солоджший], але пишемо солодший.
І. Що віддаєш —то багатший стаєш. (Л. Первомайський.) 2. Уже не та блакить над нами, уже коротші стали дні. (В. Сосю- ра.) 3. Довелось везти молодшого сина в Крим. (М. Коцюбинський.)
4. Утворені від вищого ступеня прикметників нові слова (прикметники, прислівники, дієслова) повністю зберігають їхні правописні особливості: вужчий — вужченький, вужче, повужчати; товщий — товщенький, товще, товщати.
1. На заході над лісами холоне і важчає мідь хмарин- (М. Стельмах.) 2. Вітер з години на годину дужчав. (Панас Мирний.) 3. Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали. (Гриеір Тютюнник.) 4. Сірі просвіти між громаддям хмар наче повужчали. (Вал. Шевчук.) 5. Мчить поїзд — швидші швидше. (О. Довженко.)
5. Якщо вищий ступінь прикметника творимо за допомогою слова більш, то прикметник ставимо в звичайній формі: яскрй'
—більш яскравий (а не «більш яскравіший»), рішучий — (Ціьиі рішучий (а не «більш рішучіший»).
Розмови ставали більш різнобарвні й розростались. (М. Ко- аЮбинський.) 2. Внаслідок природного добору організми ставали більш пристосованими до навколишніх умов. 3. Алюміній більш поширений у природі, ніж залізо.
6. Порівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов'язково за допомогою слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за: сильніший за мене (а не «сильніший мене»); ро- зичніший від інших; кращий, ніж усі.
Немає мудріших, ніж народ, учителів. (М. Рильський.) 2. Сили Миру незмірно більші від сил війни. (О. Корнійчук.) % Краща за всіх на землі є лиш Батьківщина моя! (А. Малишко.)
168*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви так, щоб прикметники й прислівнику мали форму вищого або найвищого ступенів.
Ь 1. На світі той наймудр..ший, хто найду..е любить життя. (В. Симоненко.) 2 Які алмази, перли чи смарагди дорогі нам від вірності і правди! (І. Кочерга.) 3. Найви..а краса — це краса вірності (О. Гончар.) 4. Найбільше і найдоро..е добро в кожного народу—це його мова. (Панас Мирний.) 5. Ростіть не гір..ими, а кра..ими за нас! (О. Гончар.) 6. Все найдоро..е і найва..е попереду» (О, Довженко.) 7. Що ни..е нахиляє спину твій рід під каменем І'яжких турбот, то ви..е право падає на сина: .відстояти перед людьми народ. (Б. Олійник.) 8. Бережімо честь народу — най- кошТовії..у перлину. (П. Тичина.)
1. Найогидн..і очі порожні, найгрізн..е мовчить гроза, найнікчемн..і дурні вельможні, найпідл..а брехлива сльоза. Найпрекрасн..а мати щаслива, найсолод..і кохані вуста, най- чист..а душа незрадлива, найскладн..а людина проста. (В. Симоненко.) 2. Знай, що в світі найтя..е — це серце носити студене! (М. Рильський.) 3. Заздрість сліпа. І що гостр..а вона, то ще більш сліп..а. (В. Козаченко.) 4. Найдоро..е —- люди вколо тебе. (/- Жиленко.) 5. Темнота ву..ала, ніби самі гори змикалися над головою. (О. Гончар.) 6. Роеа синіє, а не блище, темніє в шапликах вода, і в травах шурхає все бли..е глухої осені хода. (Ці Первомайський.)
,167*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис вищого ступеня порівняння прикметників у російській і українській мовах.
1. Чем более понятно произведение искусства, тем оно выше. М*. Толстой.) 2. Искусство тем более общедоступно, чем оно про- Чс, кратче и потому яснее передаёт чувство. (Л. Толстой.) 3. Мит- Роша был моложе сестры на два года. (М. Пришвін.) 4. В детстве зрячее солнце, гуще трава, обильнее дожди, темнее небо и смер- ^ьно интересен каждый человек. (К. Паустовський.)