- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
1. Частини напів- і nie- звичайно пишуться разом: напів- відкритий, напівосвітлений, напів'ява, напівсон, напівфабрикат, півроку, піввідра; півлітра, півогірка, пів'яблука.
1. Напівтемрява й тиша панували у морі. (М.<Трублаїні.) 2. На дошці ще лишився напівстертий дитячий малюнок крейдою. (О. Донченко.) 3. На заході півнеба охопили нерухомі заграви, дощ лив як з відра. (О. Гончар.) 4. Прибій за якої півгодини перескакував уже через каміння. (М. Коцюбинський.) 5. Могутній Дуб, Він півтисячоліття стоїть на Хортиці. (Л. Забаиїта.) 6. Мічу- рін запрошує кожного з присутніх з'їсти пів'яблука і піваб- рикоса нових сортів. (О. Довженко.) 7. Бач, яка худенька, маленька, тільки очі на півобличчя — карі, гарні, чисті. (Ю. Яновський.)
Частина nie- пишеться через дефіс лише з власними назвами: gfo-України, пів-Києва, пів-Криму, пів-Європи.
Ь Пів-Європи пройдено, скільки пережито. (О. Підсуха.)
Від Лохвиці до самої Молдови пів-УкраТни — то козацькі вДови. (Л. Костенко.)
3. Частина nie пишеться окремо лише в зворотах типу nie на третю.
Ь Було ще рано, пів до восьмої. (М. Коцюбинський.) 2. Одержавши плату, Ніна о пів на шосту залишила бібліотеку. (С. До- °Ровольський.)
131. Розкриваючи дужки, запишіть у дві колонки слова: 1) які пишуТь через дефіс; 2) які пишуться разом. с*
(Пів)ночі, (пів)ескадрона, (пів) Миргорода, (пів)Остр0Га (ПІв) ПЛЯШКИ, (пів)оберт, (пів)лимона, (пів)венери, (пів^в^ (пів)вікна, (пів)Алушти, (пів)автомат.
Ключ. 3 перших букв, що йдуть за частиною nie-, прочитаєте народне При слів'я.
132*. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, вставляючи дефіс.
1. Якісь думки снуються в голові, (напів)журливі і (напів) свідомі. (М. Рильський.) 2. Мавка поволі вибирає (напів)зі. в'ялі квітки з пожатого жита. (Леся Українка.) 3. І никає помазаником божим (пів) правда, (пів) свобода, (пів) життя. (М. Вінграновський.) 4. Нам неправда ненависна як антисвіт, та (пів) правда — ненависніша вдвічі. (Б. Олійник.) 5. Що вчора мірою було — (пів) міри стало нині, немов щодня нове крило дарується людині. (М. Рильський.) 6. Із хаосу, із натяку, з (пів)слова народжується думка, звук, акорд. (П. Дорошко.) 7. (Пів)усміх викривив губи Бондаря. (С. Журахович.)
§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
1. Складноскорочені слова, утворені з початкових букв або звуків, пишуться (незалежно від написання словосполучення) великими буквами: Організація Об'єднаних Націй — ООИ, гідроелектростанція — ГЕС, Міністерство закордонних справ — МЗС, науково-технічна революція — НТР.
Великими буквами пишуться і складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: ЮНЕСКО, НАТО, УЄФА.
Проте малими буквами пишуться такі слова, як вуз, загс.
Якщо такі складноскорочені іменники відмінюються, то за- кінчення біля них дописуються малими буквами: ЗІЛом, ЛАЗи. _
1. Життя таке вибухове — комп'ютери, скутери, ціла тобі НТР (І. Драч.) 2. Шлюбна, пара переступила, нарешті, поріг загсу. (Ю. Яновський.) 3. Навколо ЗІМа на значній відстані вовтузяться хлопчаки. (О. Довженко.)
2. У складноскорочених словах, утворених іншими способами, усі частини пишуться з малих букв: районний виконавчий комітет — райвиконком, завідувач господарства — завгосп, організаційний відділ — оргвідділ.
Але власні складноскорочені назви пишуться з великої бук- ви: Дніпрогес, Донбас, Укрінбанк.
^ Не забуваються слова: лікнеп, і комнезам, і змичка. Л Дмитерко.) 2. Дивізія чекала на командарма. (17. Панн.) а Комбрига викликали в штаб корпусу. (ТО. Бедзик.)
|Т
34 На відміну від складноскорочених слів графічні скорочен- я читаються повністю. Наприклад, пишемо — 1984 р., читаємо — %84 РІК> пишемо — 1 т• читаємо — і так далі.
Слова на письмі скорочуються завжди на приголосний: громадянин — гР-> наприклад — напр., область — обл., північно-схід- ни$~~ півн.-сх. Але: нашої ери — н. е., острів — о.
У кінці графічних скорочень ставиться крапка (приклади див. рЯІде), але крапка не ставиться при скорочених назвах мір: 10 кг, 15 км, 5 хв, З мкф тощо. Не ставиться крапка і між подвоєними буквами, що вказують на множину: рр.— роки, тт.— томи.
Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місце пропущених букз ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во, район — р-н, фабрика — ф-ка, товариство — т-во.
ЗМІНЮВАНІ ІМЕННІ ЧАСТИНИ МОВИ