- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§19. Подовжені приголосні і позначення їх
В українській мові приголосні звуки можуть подовжуватися.
Подовжуються звичайно зубні та шиплячі: знання, віддаль, беззмінний, життя, обличчя, збіжжя.
Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайні, і на письмі позначаються подвоєними буквами: беззахисний, старанний, відкриття, бездоріжжя.
Але подвоєні букви не завжди читаються як подовжені звуки: міськком [м'іс'ком], страйкком [страйком], Вінниччина [в'ін- ничина], возз'єднаний [возйеднаний]. Найчастіше це трапляється в іншомовних словах: Голландія [голан'д'ійа], Калькутта [кал - кута], Ясси [йаси], меккський [мекс'кий] (але: Мекка [мекка]).
Прочитайте вголос, правильно вимовляючи подовжені і неподовжені приголосні.
Стінна (газета) — стіна; картинна (галерея) — картина; змінна (величина) — зміна; в картоплинні — в картоплині; в павутинні— в павутині; туманні — в тумані; санний — сани; страшенний — зелений; осінній — синій; нескінченний — нескінчений.
Прочитайте речення, правильно вимовляючи подовжені приголосні.
1. Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок. (М. Стельмах.) 2. Грала промінням, ясним самоцвітом порання роса. (Леся Українка.) 3. Народження дня наближалось повільно, в мовчанні, і дихала легко земля, як завжди на світанні. (Л. Первомайський.) 4. Я морем співів розіллюся і в кожну пісню увіллю весь жар, всю кров мою.(О. Олесь.) 5. Де б я не був, а все ж думками лечу в Донеччину свою. (В. Сосюра.)
§ 20. Подовжені м'які приголосні
1. Подовжуються м'які зубні і пом'якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними:
а) в іменниках середнього роду: знаряддя, чуття, галуззя, колосся, знання, затишшя, обличчя, бездоріжжя; але в назвах молодих істот подовження немає: теля, гуся, щеня;
б) в орудному відмінку однини іменників III відміни: тінь— тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю, мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю;
в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.
Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах.
у похідних словах подовження між двома голосними зберігається: життя — життєвий, життєвість, життєрадісний; суд- суддівський, суддівство.
1. Зведись, чоловіче, під небо світання, на повний свій зріст, на велике зростання. (М. Бажан.) 2. Тільки праця дає відчуття повноти і справжності життя. (70. Му шкетик.) 3. Відчувши ласку сонця й вітерця, промерзле в ріллях проросте насіння. (77. Перво- майський.) 4. Трава в покосах в'яне й просихає, і пахощі, як життєдайний струм, у груди ллються. (М. Рильський.) 5. На дальніх узбережжях снять в задумі тихі верби. (П. Усенко.) 6. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю. (І. Франко.) 7. Розлилися гони пишними житами, забуяли повінню пшениць. (77. Воронько.) 8. Життя — це рух. (Л. Дмитерко.)
2, Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: життя — щастя, знання — знань, багаття — багать, Поділля — подільський, ніччю — жовчю, Побужжя — Поволжя.
1.3 пісні в світі виросло безсмертя. (Є. Летюк.) 2. Хай же вічно красується доблестю наша земля! (О. Довженко.) 3. Світлою радістю повниться серце моє. (П. Дорошко.) 4. Двадцятий вік — вік звершень і задуми, вік роздоріж. (Р. Братунь.) 5. Рябіло в очах від безлічі людських облич. (П. Загребельний.) 6. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, розвідники століть. (П. Дорошко.)
3. Таким чином, там, де в російській мові вживається розділю- вальний ь, в українській мові:
а) стоїть апостроф (див. § 17): вьётся — в'ється, семья — сім^я, бурьян — бур'ян, кровью — кров'ю, матерью — матір'ю, безрыбье — безриб'я\
б) подвоюються букви: затишье — затишшя, приволье — привілля, ночью — ніччю, льётся — ллється, безводье — безводдя;
в) немає ні апострофа, ні подвоєння букв: счастье — щастя, Поволжье — Поволжя, скатертью — скатертю, желчью — жовчю, бесчестье — безчестя;
г) ставиться м'який знак (в іншомовних словах — див. § 18, п- !)• Ньютон — Ньютон, Сьерра — Сьєрра, портьєра — портьєра, браконьєр — браконьєр.
І. Солов'ями [рос. соловьями] рідний гай співає. (М. Рильський.) 2. Спів жайворів весну через віки несе із покоління І Рос. поколенье] в покоління. (77. Горлач.) 3. Ронили золоте листя ІРос, листья] багряні клени, наливалися міддю [рос. медью] шат- Ра Дубів. (В. Козаченко.) 4. Ллється [рос. льётся] море, плеще в берег, б'ється [рос. бьётся] в сірі скелі. (О. Олесь.) 5. У ког0 серце мудрістю [рос. мудростью] багате, тому глибини всякі перейти. (А. Малишко.) 6. Сяють очі матері і гордістю [рос. гордостью], й любов'ю [рос. любовью]. (В. Сосюра.)
Запишіть слова, розкриваючи дужки, в дві колонки: 1) ті, у яких букви, щ0 в дужках, подвоюються; 2) ті, у яких вони не подвоюються.
Заня(т)я, [багато] столі (т)ь, [перед] могутніс(т)ю, бездо. рі(ж)я, [покритий] ема(л)ю, зра(н)я, дозві(л)я, [з] учас(т)ю, І(л)іч, (л)ється, тюле(н)ячий, осер(д)я, [з] лю(т)ю, КОШЄ(н)я| яка(н)я.
Ключ. З перших букв прочитаєте другу частину прислів'я: «З пращ радість,...»
Подані в російському написанні слова запишіть українською мовою в трн колонки: 1) з апострофом; 2) з подвоєнням букв; 3) без апострофа і без подвоєння букв. (Слова на -ью стоять в орудному відмінку).
Взаимностью, спиралью, стервятник, смертью, Приднепровье, Полесье, счастье, учение, выльются, слезливостью, верфью, Обью (річкою), Поволжье, знание, мазью, статья, Заполярье, огрубелостью, рысью, гордостью.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. 3 цих букв прочитайте закінчення крилатого вислову: *Щоб досягти великого...»
68*. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, подвоюючи букви.
1. Навча(н)я — це насамперед праця, щоденне добува(н)я зна(н)ь. (І. Цюпа.) 2. Шануйте здобуте трудом поколі(н)ь, помножте його у пошані. (М. Нагнибіда.) 3. В мого роду — сто доріг, сто столі (т)ь у мого роду. (І. Драч.) 4. Довіку мене зігрівало святе відчу(т)я, що лиш рідна земля може дати нам силу жи(т)я. (77. Забашта.) 5. Вітчизні — серця кожного би(т)я, всі сили їй у творчому горі(н)і! (В. Сосюра.) 6. Та найпишніше там цвіті(н) я, найвище серце там зліта, де рух, де дія, де горі (н) я, чу(т)ів і мислей повнота. (М. Рильський.) 7. Тим міцніше перекона(н)я, чим більше воно залежить від почу(т)я. (Леся Українка.) 8. Сором сліз, що (л)ються од безси(л)я. (Леся Українка.)
1. Як птиця без крил, так жи(т)я без коха(н)я нікчемне й пусте. (О. Підсуха.) 2. Квіти пахучі гнуться в коха(н)і, шепчуть про Щас(т)я, про вроду. (М. Рильський). 3. І сяють радіс(т)ю обли(ч)я, і сонце весниться в очах. (Д. Луценко.) 4. Все тоне у безумній черемшині, все пахне молодіс(т)ю і жи(т)ям. (М. Рильський.) 5. Кожній хвилі нема воро(т)я. (В. Сосюра.) 6. Як без ночей нема світа (н)я, так без світа(н)ь шляхи не ті, і якщо в муках є шука(н)я, то, значить, муки ті святі! (А. Малишко.) 7. Збагну безме(ж)я неба і числа, добра відвертість і дволи(ч)я зла, лиш смерті я повік не зрозумію! (Д. Павличко.) 8. Весі(л)ь і побра- та(н)ь посол єдиний, із давнини він зветься «хліб та сіль». (Т. Ко- ломієць.)