Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів

ників згідно з графіками змінності. Робота у святкові та неробочі дні в зазначених закладах допускається за загальними правилами безперервно діючих виробництв, закладів, організацій.

4. Законодавством про працю повинно бути передбачено розме­жування в залученні до роботи у святкові та неробочі дні вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей, дітей у віці до трьох років, матерів двох дітей або дитини-інваліда тощо.

5. Переважній більшості лікарів, окрім щорічної основної від­пустки тривалістю 24 робочі дні, встановлюється додаткова від­пустка у зв'язку з шкідливими умовами праці та за особливий ха­рактер роботи.

6. Умови праці лікарів зумовлюються предметним об'єктом їхньої трудової діяльності і характером роботи у визначеному за­кладі, відділенні (палаті), що не завжди враховується в законодавс­тві про додаткові відпустки. Як наслідок у ряді випадків при вста­новленні тривалості додаткових відпусток присутня невиправдана однаковість або диференціація в їх тривалості за роботу із шкід­ливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці. Об'єднання в єдиному нормативному акті додаткових відпусток за різними підставами у підсумку дає нерівність між працівниками у їхньому праві на відпочинок та призводить до банального пору­шення принципу справедливості.

7. Тривалість додаткових відпусток хоч і встановлюється у ко­лективному договорі, але повинна базуватися на галузевому пере­ліку, а певним категоріям лікарів (наприклад, хірургам стаціонарів) необхідно надавати додаткову відпустку за сукупністю підстав: у зв'язку з шкідливими умовами праці та особливим характером ро­боти.

177

Особливості правового регулювання праці лікарів

ВИСНОВКИ ДО ГЛАВИ З

Медичній галузі притаманні усі існуючі види режимів робо­чого часу, при цьому в закладах з безперервною роботою графіки змінності та тривалість змін виходять за межі фізично допустимих. Робота змінами у закладах охорони здоров'я потребує суттєвого перегляду. Чергування з правом сну та без сну має закріплюватися нормами права, що сприятиме вирішенню цієї проблеми. Практич­ний досвід залучення «дежурантів» необхідно закріпити на законо­давчому рівні, що також допоможе вирішити зазначену проблему.

Графіки роботи, наприклад сімейних лікарів, можуть обиратися працюючими самостійно.

Деякі випадки відсторонення лікарів від роботи не мають чіт­кого регулювання, що спричиняє непорозуміння з обліком часу та процедурами оформлення відсторонень.

Систематична робота певного кола лікарів за межами нормаль­ної тривалості робочого часу в сучасних умовах потребує зменшен­ня її негативних наслідків. Понаднормова робота є характерною властивістю трудової діяльності лікарів. Ненормований робочий день для лікарів є характерним для лікарів-адміністраторів, хоча за потреби може бути встановлений кожному лікарю без винятку в локальному порядку.

Час відпочинку лікарів має певні особливості. Так, майже не застосовується в закладах охорони здоров'я обідня перерва. Сучас­ні економічні фактори українського суспільства змушують лікарів працювати у вільний від основної роботи час, що фактично приз­водить до зменшення часу відпочинку та впливає на рівень віднов­лення працездатності лікаря.

Переважній більшості лікарів, окрім щорічної основної відпус­тки, встановлюється додаткова відпустка у зв'язку з шкідливими умовами праці та за особливий характер роботи. Умови праці лі­карів, характер роботи в конкретному закладі, відділенні не пов­ною мірою враховуються в законодавстві про додаткові відпустки. Як наслідок у деяких випадках додаткові відпустки, які зумов­лені особливим характером роботи лікарів, надаються за роботу із шкідливими і важкими умовами праці або, навпаки, присутня невиправдана єдність або диференціація у тривалості додаткових

178