Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів

виконання трудящими суспільно необхідної міри праці і гаранту­вати їм право на відпочинок».'

Ця позиція заслуговує на увагу і в умовах ринкової економі­ки, крім того, у даному випадку слід зважати на той факт, що держава втратила статус єдиного роботодавця в країні. При виз­начені поняття «робочий час» на сьогоднішній день слід врахо­вувати:

- по-перше, незалежно від форми власності роботодавця міра праці в трудових правовідносинах визначається саме через три­валість робочого часу, і як свого часу відзначив Л.Я. Гінцбург, за­вдяки універсальності і простоті цей спосіб є найбільш демокра­тичним;²

- по-друге, межа робочого часу працівників, за будь-якої ор­ганізаційно-правової форми господарювання роботодавця, повин­на враховувати фізіологічні та соціальні потреби людини;

- по-третє, гарантуючи право на відпочинок, українське законо­давство передбачає максимальну тривалість робочого часу, конк­ретизація якого відбувається шляхом її визначення у колективному договорі. Однак у сучасних умовах, зокрема в закладах охорони здоров'я, не спостерігається тенденцій щодо колективно-договір­ного регулювання тривалості робочого часу, хоча норми права на­дають таку можливість;

- по-четверте, не все так просто як здається на перший погляд. З поняттям робочого часу тісно пов'язані такі правові категорії, як норма робочого часу, тобто встановлена законом, колективним або трудовим договором для даного працівника тривалість його робо­чого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць; робочий день - тривалість робочого часу конкретного працівника (чи групи працівників) у годинах і хвилинах протягом доби. Робо­чий тиждень встановлюється законодавством як норма загальної тривалості робочого часу протягом календарного тижня.³ Робочий

' Процевский А.И. Рабочее время и рабочий день по советскому трудовому праву / Процевский А.И. - М. : Госюриздат, 1963. - С. 10.

² Гинцбург Л.Я. Регулирование рабочего времени в СССР / Гинцбург Л.Я.

-М. : Наука, 1966.-С. 115.

³ Александров Н.Г. Советское трудовое право: [учеб.] / Александров Н.Г.

- М.-. Юрид. лит., 1972 - С. 298. 132

тиждень як категорія визначення відрізку часу, протягом якого пра­цівник виконує свою трудову функцію, застосовується у двох ви­дах: 5-денний або 6-денний робочий тиждень;

- по-п'яте, робочий час поділяється на такі види: нормальний, скорочений і неповний;

- по-шосте, науковці розрізняють основний та неосновний ро­бочий час. Основний - це встановлена законом або трудовим дого­вором тривалість робочого часу, яку безумовно повинен відпрацю­вати працівник. До цього виду належать нормальний, скорочений та неповний робочий час. Неосновним робочим часом вважається законодавчо закріплене відхилення від основного робочого часу. Це передусім стосується надурочних робіт, роботи у вихідні, свят­кові та неробочі дня.'

Із цього неминуче випливає, що в умовах розвитку різних форм власності норми трудового права мають не лише надавати правові можливості договірного встановлення меншої тривалості робочо­го часу, ніж це передбачено законодавством та гарантувати пра­цюючим час відпочинку, достатній для відновлення фізичних сил і задоволення соціальних потреб, а й визначати на законодавчому рівні що ж саме вони регулюють, тобто необхідно закріпити понят­тя «робочий час». Прикладом може бути таке визначення: «Робо­чий час у сучасних умовах можна визначити як час, встановлений шконодавством або колективним договором, а також на підставі чакону за погодженням сторін, протягом якого працівник відповід­но до правил внутрішнього трудового розпорядку повинен вико­нувати свою трудову функцію».² Вважаємо, що це поняття цілком відповідає ознакам робочого часу, зокрема воно вказує на обме­ження такого часу межами, визначеними нормативними актами, та на обов'язок, протягом якого працівник повинен виконувати тру­дову функції. Проте згадування правил внутрішнього трудового розпорядку вказує і на обов'язок роботодавця протягом визначено­го часу забезпечити працівникові умови для належного виконання

¹ Трудове право України: [навч. посіб.] / [П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, t Я. Казак та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. - К. : Істина, 2005. - С 101.

² Венедиктов B.C. Рабочее время и время отдыха по действующему законо-|.| ісльству о труде Украины : [учебное пособие] /B.C. Венедиктов, В.М. Венедик-

і та. -Харьков : Харьк. ун-т внутр. дел, 1998. -С. 12-13.

133

Особливості правового регулювання праці лікарів

його трудової функції. Саме такими ознаками О.І. Процевський ха­рактеризував робочий час'

Правове регулювання робочого часу відбувається на основі одного з принципів трудового права - «єдності і диференціації». О.М. Ярошенко зазначає, що «вираховування підстав диференціа­ції при підготовці та прийнятті нормативно-правових актів у сфері трудових відносин дозволяє усунути невиправдані розходження в їх регулюванні. Проблема єдності і диференціації має також най-безпосередніше відношення до визначення правильного поєднан­ня державного і договірного регулювання відносин у сфері праці». Далі автор доходить висновку про те, що «за допомогою диферен­ціації охороняється рівне дотримання трудових прав працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими, важкими й небезпечними умо­вами праці».²

Чинним трудовим законодавством для лікарів встановлена ско­рочена тривалість робочого часу, а для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більше 36 годин на тиждень. Звичайно, на перший погляд, законодавство бачиться цілком логічним і обґрунтованим, встановлюючи скорочену три­валість робочого часу лікарям, але при визначенні тривалості їх робочого часу слід враховувати таке:

- по-перше, праця лікарів відрізняється підвищеним нервово-психічним напруженням у роботі у зв'язку з відповідальністю за життя та здоров'я пацієнтів. Тому для них встановлена скорочена тривалість робочого часу у зв'язку з особливими умовами праці;³

- по-друге, скорочений робочий день, зумовлений шкідливими умовами праці, встановлюється лікарям відповідно до переліку ви­робництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.

¹ Процевский А.И. Рабочее время и рабочий день по советскому трудовому праву / Процевский А.И. - М. : Госюриздат, 1963. - С. 15-16.

² Ярошенко О.М. Теоретичні та практичні проблеми джерел трудового права України : [монографія] / Ярошенко О.М. - X. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М.,

2006. - С 237, 242.

³ Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я: Наказ МОЗ України №319 від 25.05.2006 р. // Офіц. вісн. Украї­ни. - 2006. - №24. - Ст. 1780.

134