Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів

позицією, оскільки сучасні тенденції розвитку партнерських від­носин у суспільстві безумовно вимагають того, щоб таке важливе питання, як встановлення ненормованого робочого дня, вирішу­валося самим трудовим колективом на конференції чи загальних зборах. Кому як не працівникам на місцях напевне відомо, кому з них доцільно встановлювати такий режим роботи. Разом з тим такий підхід до регулювання роботи лікарів за межами нормальної тривалості робочого часу цілком відповідає методу правового ре­гулювання трудових правовідносин, а праця лікарів у даному ви­падку не є винятком. Факт встановлення ненормованого робочого дня закріплюється у колективному договорі' і, як правило, вста­новлюється працівникам адміністративно-управлінського апарату, серед яких можуть бути: головний лікар, заступник головного ліка­ря з лікувальної роботи, завідувачі відділень, лабораторій тощо.

В. Бенедиктова висловлює таку думку: «Ненормований робо­чий день допускає можливість переробітку, а не роботу, що має постійний характер. Тому становище, коли окремі категорії пра­цівників та службовців, які мають ненормований робочий день (майстри, виконроби тощо), систематично працюють у позанормо-ний час, є ненормальним».² Слід погодитися з цим твердженням і визнати, що головною рисою ненормованого робочого дня є не сам факт систематичного переробітку встановленої норми робо­чого часу при виконанні своїх посадових обов'язків, а можливість такого переробітку, зумовлена характером роботи. Що стосується праці лікарів з таким режимом роботи, то їхнє правове становище по відношенню до інших працівників у цьому питанні мало чим мідрізняється.

Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ненор­мований робочий день для лікарів - це режим праці, обумовлений іайманою лікарською посадою, відповідно до якої адміністрація і,і особливий характер праці : Наказ Мінпраці №7 від 10.10.1997 р. // Бюлетень іаконодавства і юридичної практики України. - 2004. - №1.

¹ Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я: Наказ МОЗ України №319 від 25.05.2006 р. // Офіц. вісн. Украї­ни -2006.-№24.-Ст. 1780.

² Бенедиктова В. Регулювання ненормованого робочого часу в умовах рин-КОВОЇ економіки / В. Бенедиктова // Право України. - 1999. - №7. - С, 105, 131.

165

Особливості правового регулювання праці лікарів

може залучати лікаря до роботи за межами нормальної тривалості робочого часу з дотриманням закріплених законодавчо гарантій для таких працівників. За можливість залучення до роботи в не-визначений час особам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка.¹ Тобто встановлюється компенсація за роботу на таких умовах. При цьому на працівників з ненормованим робо­чим днем повністю поширюється трудовий розпорядок установи: необхідність своєчасно приходити на роботу, користування загаль­ними перервами у роботі, мати вихідні та святкові дні.² Підіб'ємо короткі підсумки:

1. У закладах охорони здоров'я з цілодобовим безперервним ре­жимом роботи відсутність змінного лікаря допускає застосування понаднормової роботи.

2. Роботу, виконану лікарями за межами встановленого робочо­го часу і зумовлену предметним об'єктом їх трудової діяльності, індивідуальними особливостями організму хворих, необхідно вва­жати понаднормовою.

3. За дією у часі понаднормові роботи тривають: до заміни ін­шим працівником; до завершення початої роботи.

4. У закладах охорони здоров'я на певних лікарських посадах працівникам у порядку локального регулювання може встановлю­ватися ненормований робочий день.