Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів

займався виключно амбулаторним прийомом хворих, робочий час становить 5'/г годин. Як показує практика, скорочення робочого часу у зв'язку з особливим характером роботи зазначеної категорії працівників не можна було визнати правильним. Наприклад, якщо дана категорія лікарів працювала в стаціонарі, надавала допомогу вдома, тривалість їх робочого часу в цьому випадку становила 614 годин. Разом з тим характер такої роботи не менш важкий і на­пружений, ніж у ті дні, коли лікарі вели виключно амбулаторний прийом хворих. Суперечність очевидна. Згодом, у 1959 p., розпо­чався перехід на п'ятиденний робочий тиждень. При цьому слід пам'ятати, що вагому частку закладів охорони здоров'я станов­лять заклади, що діють цілодобово. У 1991 р. Радянський Союз розпався, нормативні акти Української РСР стали нормативними актами України. Так, у 2005 р. різниця в обліку робочого часу нор­мативних актів радянських часів і чинного законодавства України породжувала значні дискусії щодо норм робочого часу лікарів.¹ У результаті таких дискусій Міністерство охорони здоров'я України переглянуло нормативні акти, які регулюють зазначене питання, і і урахуванням заборони звуження існуючих прав і свобод грома­дян² видало наказ в якому і закріпило такі норми робочого часу для лікарів: 38,5 годин на тиждень для лікарів лікарень, санатор­ії ого-курортних закладів, профілакторіїв; 33 години - для лікарів, тйнятих виключно амбулаторним прийомом.³

На жаль, згаданий наказ вирішив дискусії лише щодо матема­тичного підрахунку тривалості робочого часу лікарів. Специфіка лікарської роботи з урахуванням інтенсивності праці, психоемо­ційного навантаження, шкідливості умов праці, які значно підви-

цинских работников: Постановление Совнаркома СССР №2499 от 11.12.1940 р. // Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами / [за ред. В.М. Вакуленка, < ).П. Товстенка]. - К. : Юрінком Інтер, 1998. - 1040 с

¹ Маловичко П. Особливості правового регулювання робочого часу медич­них працівників / П. Маловичко//Право України. -2005. -№11. -С. 76-78.

² Конституція України: станом на 1 січня 2006 р. / Мінюст України. - Офіц. нид. - К.: Укр. Центр Правничих Студій, 2006. - 128 с

¹ Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ пчорони здоров'я: Наказ МОЗ України№319 від 25.05.2006 р. //Офіц. вісн. Украї­ни.-2006.-№24.-Ст. 1780.

137

t

Особливості правового регулювання праці лікарів

щились з 1940 p., залишилася поза межами цього нормативного акта. А недосконалість очевидна: норма часу лікаря санаторно-ку­рортних закладів та лікарень усіх рівнів однакова.

З вищенаведеного випливає вимога привести норми робочого часу лікарів у відповідність із таким завданням: забезпечити ди­ференціацію прав лікарів на скорочену тривалість робочого часу залежно від умов праці.

З вищевикладеного випливає наступне:

1. Скорочена тривалість робочого часу лікарів має ґрунтуватися на одній з таких підстав: особливий характер праці; шкідливі умо­ви праці або їх сполучення.

2. Законодавство повинно виключити випадки, коли відбуваєть­ся підміна однієї підстави іншою.

3. Наявність чіткого розмежування підстав надання скороченого робочого тижня має важливе практичне значення, тому що певній категорії працівників необхідно надавати скорочений робочий день за двома підставами (наприклад, лікарям-хірургам стаціонарів - у зв'язку з особливим характером роботи (нервово-психічні, фізичні навантаження) і у зв'язку зі впливом шкідливих наркотичних речо­вин на їхній організм під час операції).

4. Коли зазначені недоліки законодавства буде усунено, можна буде говорити про дотримання принципу «єдності та диференціа­ції» у регулюванні тривалості робочого часу лікарів, чим нарешті і буде забезпечено дотримання трудових прав лікарів на скорочену тривалість робочого часу.

У зв'язку з цим видається доцільним переглянути чинне законо­давство про робочий час лікарів і розробити та відповідно затвер­дити галузевий Перелік закладів охорони здоров'я, підприємств, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.

Однак недоліки законодавства, яке регулює робочий час лі­карів, на цьому не вичерпується. Так, чинне законодавство пре робочий час лікарів не враховує специфічні умови праці лікарів, що призводить на практиці до порушення прав працівників. Ви­рішальним чинником у регулюванні робочого часу лікарів малк б стати Галузеві правила трудового розпорядку, які, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 18 грудня 2000 р.

138