Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів

Ю.І

з ініціативи адміністрації. Такий стан речей не можна визнати пра­вильним. По-перше, надзвичайні ситуації, у зв'язку з якими вини­кає необхідність залучення лікарів до робіт понад установлену для них норму робочого часу, обумовлені характером роботи, предмет­ним об'єктом їхньої трудової діяльності, зокрема індивідуальними особливостями організму хворих, які неможливо передбачити, та отримати заздалегідь дозвіл профкому, а подекуди і сповістити ад­міністрацію закладу (наприклад цілодобово діючого закладу). По-друге, слід також мати на увазі можливі зловживання адміністрації закладу охорони здоров'я, зокрема застосування праці лікарів по­над норму робочого часу, спричинене певними економічними інте­ресами адміністрації. Так, на місцях, у зв'язку з лімітами фондів заробітної плати за умов наявності незайнятих вакансій, за раху­нок робіт понад норму (тобто без належного оформлення) пере­кривається нестача працівників, а залишки невикористаних коштів від вакантних посад у подальшому йдуть на преміювання праців­ників адміністративно-управлінського апарату.

Із цього випливає вимога закріпити на законодавчому рівні таке правило: якщо адміністрація порушила процедуру залучення до на­дурочної роботи або її дотримання було неможливим з об'єктивних причин (що є цілком можливим, зважаючи на специфіку лікарської роботи), а виконана робота вказує на те, що її виконав певний пра­цівник, то такий працівник має право на отримання встановлених законом компенсацій. А з цього неминуче слідує, що понаднор­мовою роботою лікаря є робота понад встановлену для нього три-валість робочого часу, виконана або за розпорядженням адмініст­рації закладу охорони здоров'я, або з виробничої необхідності і яка иходила в коло його трудових обов'язків.

Що стосується розрахунку понаднормової роботи, то він зале­жить від методу обліку робочого часу. Так, для лікарів із денним обліком понаднормовою є робота, яка триває певну кількість часу понад норму в день. При підсумковому помісячному обліку - це робота за межами місячної норми.' Разом з тим слід звернути ува­гу на, що законодавець, встановивши межу понаднормових годин роботи, таким чином жорстко регламентує таку працю з метою за-

¹ Артемьев Ф.А. Рабочее время и время отдыха / Артемьев Ф.А. - М. : Мед-ми. -1955.-С. 16.

163

Особливості правового регулювання праці лікарів

хисту самих працівників, тим самим обмежуючи: скорочення часу відпочинку для відновлення нормальної працездатності, у нашому випадку - лікаря; час перебування під впливом шкідливих умова праці для певного кола працюючих. Якщо ж у закладі охорони здоров'я встановлюється чітка тенденція до систематичного засто­сування понаднормової праці лікарів, то ця обставина вказує на не­обхідність залучення (запровадження) додаткових робочих місць. Сама ж встановлена межа кількості понаднормових годин праці (передбачена у ст. 65 КЗпП) імовірно вирахувана на основі трива­лості робочого тижня у 40 годин, а для лікарів встановлено скоро­чену тривалість робочого тижня, і тому ця єдина межа ставить їх у нерівні умови у порівнянні з іншими працівниками. Можливо, таку кількість годин необхідно розраховувати пропорційно до загальної нормальної тривалості робочого часу для кожної лікарської посади (посад) окремо. Крім того, законодавство встановлює й інші пра­вила роботи за межами нормальної її тривалості, зокрема це сто­сується ненормованого робочого дня.

Ю.П. Орловський і А.Ф. Нуртдінова визначають ненормований робочий день, як такий режим праці, відповідно до якого окремі працівники за розпорядженням роботодавця можуть при необхід­ності епізодично залучатися до виконання своїх трудових функцій за межами нормальної тривалості робочого часу. При цьому ав­тори зазначають, що на практиці ненормований робочий день не встановлюється для працівників, які не допускаються до понад­нормовою роботи.¹

На сьогоднішній день встановлення такого режиму праці нале­жить до компетенції самого закладу охорони здоров'я. Міністерс­тво праці України у цьому питанні обмежилося лише рекоменда­ціями, а Міністерство охорони здоров'я України вирішення цього питання покладає на трудовий колектив.² Слід погодитися з такою

¹ Трудовое право России : [учеб.] / [Ю.П. Орловский, А.Ф. Нуртдинова, В.В. Глазырин и др.]; под общ. ред. Ю.П. Орловского, А.Ф. Нуртдиновой. — М. : МЦФЭР, 2004. - С. 324 - 325.

² Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та устанон охорони здоров'я: Наказ МОЗ України №319 від 25.05.2006 p. // Офіц. вісн. Украї­ни. - 2006. - №24. - Ст. 1780. Про затвердження рекомендацій щодо порядку на­дання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки 164