Глава 1. Загальнотеоретичні засади правового регулювання праці лікарів

ice, що робить лікар, має певним чином пройти через свідомість, формуючи модель поведінки лікаря на основі загальних принципів медичної деонтології.

Учені одностайні в тому, що визначальним принципом у роботі ІІкаря є «Гуманізм». А похідними від нього є принципи «Не за­шкодь», «Роби благо», принцип «Автономії пацієнта», «Справед-шкості» тощо. При цьому на сучасному етапі розвитку медичної 1.1 нузі у деонтології спостерігається тенденція відходу від патер-1Uмістичної моделі відносин між лікарем та пацієнтом, натомість ЦЯ модель заміщується принципом «Автономії пацієнта» де клю-Човою постає категорія прав пацієнта.¹ Ціла низка проблем у тру­тній діяльності лікарів сформувалася у зв'язку з тим, що певні проблеми медичної етики залишаються поза увагою законодавця і нормативно не врегульовані. До таких питань можна віднести проблеми сурогатного материнства, медичної генетики, «хоспісну і праву» як альтернативу евтаназії. Особливо складними є питання

і|і.шсплантології.

І Іа окрему увагу заслуговують юридичні гарантії прав лікарів.

І врантії прав громадян на працю забезпечуються державою, їхня

и і п., гідність та ділова репутація охороняються законом. До га-

І'.нігій також належать соціальні гарантії лікарів, що знайшли ві-

и'ираження у нормах соціального забезпечення. Приміром, вихо-

м пі з того, що державою охороняється материнство, для вагітних

• 11 к ж-лікарів та матерів, які перебувають у відпустці по догляду за

1111111 юю, строк чергової атестації переноситься.² Крім того, медич-

ніїм працівникам державою надано низку пільг, таких, як пільгове

Пі нсійне забезпечення, пільгове надання житла та забезпечення

фоном, першочергове одержання лікувально-профілактичної і імимоги та інші.³

¹ Ьиоэтические аспекты клинической практики и научных исследований /

I^і ' 11 Ковалева, В.Н. Лесовой, Т.Н. Амбросова, Н.И. Питецкая]. - Харьков : Тор-

2006. — С. 7, 12-13. Торфул М.Г. Етика: [навч. посіб.] / Торфул М.Г. - К.:

"■мія, 2005.-С. 173, 175-176.

' І Іро подальше удосконалення атестації лікарів: Наказ МОЗ України №359

I^і' 12.1998 p. // Офіц. вісн. України. - 1998. -№3. - Ст. 127.

Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від і'іі IW2p., №2801-ХП//Відом. Верховної Ради України. -1993.- №4. -Ст. 19.

49

Особливості правового регулювання праці лікарів

Отже, правовий статус лікарів як учасників трудових правовід­носин складається із: спеціальної трудової правосуб'єктності; ком­плексу прав і обов'язків. Усе це дає можливість стверджувати, що лікарі мають правовий статус, який є значно ширшим, ніж у праців­ників інших соціальних груп та професій. Розмаїття законодавства, що його регламентує, та специфіка лікарської діяльності призвели до невизначеності у термінології, безпідставного обмеження прав лікарів приватної медицини, що впливає на якість медичних послуг і спричиняє правову необізнаність самих лікарів. Численні норма­тивно-правових актів, які регламентують трудову діяльність лікарів, необхідно систематизувати і розмежувати залежно від їхньої юри­дичної сили, у результаті чого наочно постають питання підготовки медичних кадрів, спеціалізації, профілактики соціально небезпечних хвороб, міжнародної діяльності лікарів тощо. Вдосконалення зако­нодавства, яке регулює трудову діяльність лікарів в умовах ринкової економіки, дасть можливість позитивно вплинути як на забезпечення трудових прав лікарів, так і на якість медичної допомоги в цілому.

Початок такого вдосконалення бачиться у прийнятті єдиного законодавчого акта, яким міг би стати закон "Про правовий статус лікарів". Пропоную таку його структуру:

1. Загальні положення. Тут мають бути викладені цілі та завдан­ня лікарів та лікарської практики. Законодавець має запровадити та визначити такі терміни, як «лікар», «лікування», «обстеження».

2. Право на заняття лікарською практикою. Цей розділ повинен регламентувати порядок отримання лікарями обов'язкової після-дипломної освіти, складання клятви лікаря України, умови допус­ку до лікарської практики, положення про медичні огляди (попе­редні та періодичні).

3. Порядок проходження атестації лікарями, критерії визначен­ня професійної придатності фахівця. Розділ має містити, окрім зазначеного порядку, склад та компетенцію атестаційної комісії,

умови її діяльності.

4. Професійні та трудові права і обов'язки лікарів. Цей розділ потребує змістовного висвітлення з визначенням термінології.

5. Основи державних стандартів медичних та медико-соціальних послуг. У розділі необхідно окреслити головні заходи та дії лікарів, які б заклали основу для розробки зазначених державних стандартів.