Глава 2. Особливості реалізації лікарями права

на працю

спеціальністю та кваліфікацією може виконувати необхідний вид роботи. Працівник, який не є штатним заступником, і на якого пок­ладено виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається робоче місце (посада), з першого дня заступниц­тва має право отримувати різницю між фактичним окладом і окла­дом працівника (без персональних надбавок), якого замінює.¹ Крім того, відповідно до ст. 105 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №1298 від ЗО серпня 2002 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки і коефіцієнтів з опла­ти праці працівників установ, закладів та організацій окремих га­лузей бюджетної сфери» є можливість виплати працівнику 50% до посадового окладу за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, але застосування такого прийому оплати є доцільним у випадку, якщо лікар працює на ставку. Таким чином, тимчасове виконання обов'язків відсутнього працівника є зміною умов праці і потребує згоди на те працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП України, не вважається переве­денням на іншу роботу і не вимагається згоди працівника на пере­міщення його на тому ж самому підприємстві, в закладі, організа­ції на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи з використанням інших приладів у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудо-вим договором.

Отже, направлення працівника з одного відділення в інше у од­ному закладі охорони здоров'я без зміни трудової функції повинно мнажатися переміщенням на інше робоче місце. Але зміна відді-исння в закладі охорони здоров'я може призвести до зміни умов праці, бо відділення є істотною умовою трудового договору, що було доведено вище. Так, посада завідувача відділення передбаче­на в усіх відділеннях лікарні, однак, наприклад, після переміщен­ня з хірургічного відділення до відділення гнійної хірургії істотно зміняться і трудова функція, і умови праці. Аналогічна ситуація існує і відносно лікарів загальних спеціальностей. Наприклад, пе­реміщення лікаря-лаборанта з відділення реанімації й інтенсивної ' О порядке оплаты временного заместительства: Разъяснение Госкомтру-|.| < ССР и Секретариата ВЦСПС №30/39 от 29.12.1965 р. // Бухгалтер. - 2003. №6.

107

Особливості правового регулювання праці лікарів

терапії на посаду лікаря-лаборанта клінічної лабораторії у тому ж закладі веде до зміни істотних умов праці, у тому числі характе­ру і змісту трудових обов'язків і тому має кваліфікуватися як пе­реміщення зі зміною істотних умов праці, яке може бути лише у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, як це передба­чено ч. З ст. 32 КЗпП України.

Переведення характеризується не тільки зміною умов праці. Може бути переведення на рівноцішгу посаду, але на інше підпри­ємство чи в заклад, установу. У даному разі залишаються незмін­ними трудова функція, передбачена трудовим договором, посада, істотні умови праці. Таким чином, зміна місця роботи в закладі охорони здоров'я з поновленням трудової функції може вважатися переміщенням, якщо воно не стосується інших умов праці праців­ника.

У той же час у такій галузі, як медицина, суто формальний під­хід у питанні про переведення на іншу роботу у тому ж закладі не лише неможливий, але й шкідливий. Наприклад, обов'язковою умовою післядипломної спеціалізації (інтернатури) випускників медичних факультетів університетів є підготовка за однією із лі­карських спеціальностей. Відповідно до отриманих знань, лікар-спеціаліст може бути прийнятий на роботу в будь-яке відділення ба-гатопрофільного закладу охорони здоров'я. При його переміщенні після певного проміжку праці в конкретному відділенні необхідно враховувати не лише зміну істотних умов праці, трудову функцію, але й специфіку роботи в конкретному відділенні, досвід практич­ної роботи, рівень практичних знань стосовно відповідної посади. Тобто переміщення необхідно розглядати з точки зору об'єктивної корисності як для хворих, так і для медичного персоналу. Але за­конодавство дозволяє не брати до уваги зазначені фактори, а це у наслідку позначається на якості лікувального процесу в закладі.

Трудова функція лікаря визначається не лише спеціальністю, але й кваліфікацією, причому не безпосередньо, а через посаду. Присвоєна лікарю кваліфікація у ряді випадків збігається з назвою посади, наприклад, лікар-хірург вищої кваліфікації. Кваліфікація, яка була присвоєна працівнику, обов'язково враховується при укла­данні трудового договору чи при його зміні і є однією із складових правосуб'єктності лікаря. Кваліфікаційні вимоги, що висуваються

108