Глава 3. Специфіка правового регулювання робочого часу та часу відпочинку лікарів

встановлюючи такий порядок визначення тривалості додаткових відпусток, прагнув уникнути невиправданої їх диференціації, але цього явно не сталося.

По-перше, характер робіт у кожному конкретному закладі, від­діленні (палаті) взаємопов'язаний з особливостями умов праці лі­карів. Це необхідно враховувати при наданні додаткових відпусток та встановленні їх тривалості. Наприклад, характер роботи лікаря-хірурга відділення екстреної хірургії стаціонару виливає на умови його праці, які значно відрізняються від умов праці лікаря-хірурга відділення, в якому проводяться планові операції, чи лікаря-хірур­га поліклініки. Відповідно, додаткова відпустка для названих пра­цівників має бути різної тривалості. Для змісту умов праці лікарів характерна підвищена нервово-психічна напруженість, відпові­дальність за життя і здоров'я хворих, під час виконання певного роду робіт до змісту умов праці додається можливість інфекційно­го зараження, погіршення стану здоров'я лікарів. Так, відповідно до Списку, за яким надається право на додаткову відпустку лікарям дитячих психіатричних (психоневрологічних) установ, будинків дитини для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням цен­тральної нервової системи з порушенням психіки, встановлена така диференціація: лікарю-психіатру - до 25 календарних днів, лікарю-дієтологу - до 7 днів, лікарю-керівнику, його заступникам - до 18 днів. У патологоанатомічних відділеннях лікарям визначе­но межу в 7 днів так само, як і лікарю-хірургу стаціонару, лікарю станції швидкої та невідкладної допомоги та лікарю санітарно-профілактичної установи, лікарям загальних та спеціальних меди-ко-соціальних експертних комісій.'

На нашу думку, підстави для надання додаткової відпустки за­значеним категоріям лікарів різняться. В одному випадку надання додаткової відпустки лікарю зумовлене шкідливими умовами пра­ці (протичумні, протитуберкульозні заклади), в іншому - особли­вим характером роботи (будинок дитини для дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психі-

¹ Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зай­нятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці: Постанова КМУ №1290 від 17.11.1997 р. // Офіц. вісн. України. - 1997. -№48. - Ст. 22

173

Особливості правового регулювання праці лікарів

ки). І це не одиничний приклад відсутності в законодавстві роз­межування підстав при встановленні додаткових відпусток лікаря­ми. Пояснюється це перш за все тим, що законодавець не враховує повною мірою вплив характеру роботи у певних закладах охорони здоров'я, відділеннях (палатах) на сукупність умов праці лікарів та й інших працівників цих закладів і підрозділів. Подібну ситуацію (підміну підстав) ми спостерігали про розгляді підстав для скоро­чення робочого часу лікарів. Так, додаткові відпустки у зв'язку з особливим характером роботи мають бути надані лікарям психіат­ричних (психоневрологічних), нейрохірургічних, наркологічних лікувально-профілактичних закладів, стоматологічних поліклінік, станцій (відділень) швидкої та невідкладної медичної допомоги й відділень виїзної екстреної й консультативної медичної допомоги та ін. Сьогодні лікарям вищезазначених закладів надається до­даткова відпустка у зв'язку з шкідливими умовами праці згідно зі Списком. А це, на нашу думку, не можна визнати правильним.

По-друге, при встановленні додаткової відпустки лікарям у зв'язку з шкідливими умовами праці та особливим характером роботи в ряді випадків присутня невиправдана однаковість або, навпаки, диференціація їх максимальної тривалості. Наочним при­кладом невиправданої диференціації додаткових відпусток є вста­новлення останніх відносно ще однієї категорії лікарів. Так, дирек­тору установи та його заступнику з науки, виробництва, лікарям протичумних закладів (станцій, загонів, відділень, лабораторій, інститутів) передбачена додаткова відпустка у зв'язку з шкідливи­ми умовами праці згідно зі Списком максимальною тривалістю 32 календарних днів.

По-третє, при визначенні тривалості додаткових відпусток лі­карям також не повною мірою враховується особливий характер роботи. Так, лікарям загальних професій, зокрема лікарям діль­ничних лікарень і амбулаторій, розташованих у сільській місце­вості, дільничним терапевтам і педіатрам територіальних дільниць міських поліклінік, лікарям, що беруть участь в операціях із за­стосуванням апаратів «Штучне серце», «Штучна нирка», лікарям установ охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення та будинків відпочинку встановлена додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. З нашої точки зору, наведену вище дифе-

174