Реквізити автобіографії

1. Назва документа (Автобіографія).

2. Прізвище, ім'я, ім'я по батькові (одружені жінки зазнача­ють прізвище в заміжжі й прізвище дівоче).

3. Дата (число, місяць, рік), місце народження (село, район, місто, область, республіка, країна — документальне наймену­вання згідно з чинним на момент народження адміністративно-територіальним поділом).

Якщо назва населеного пункту, його статус або адміністра­тивне підпорядкування змінилися, то спочатку зазначають ко­лишню, а далі в дужках — теперішню географічну назву, но­вий статус й адміністративне підпорядкування.

Якщо особа народилася не в Україні, зазначається не тільки місто (селище, село), а також і відповідна держава.

Місце народження особи на території України до здобуття Україною державної незалежності наводять згідно зі статусом Української РСР у складі СРСР.

4. Громадянство, факт подвійного громадянства (біпатриз-му) зазначається окремо.

5. Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися із зазначенням спеціаль­ності й кваліфікації).

6. Відомості про військову службу.

Офіційні назви навчальних закладів, військових частин, підприємств, установ наводяться у формі, чинній у період на­вчання, служби, роботи. У дужках після колишньої назви за­значають теперішню (якщо сталися зміни). Складноскорочені найменування установ та навчальних закладів обов'язково розшифровуються, далі подаються скорочено.

7. Відомості про трудову діяльність (у хронологічній послідо­вності й у цілковитій відповідності до записів у трудовій книжці зазначаються назви місць роботи й посади).

8. Відзнаки: урядові нагороди, почесні звання тощо.

9. Стислі відомості про склад родини (батько, мати, чоловік, дружина), діти, рідні брати і сестри із зазначенням дати їхньо­го народження, посади, місця роботи (навчання), перебування на пенсії.

Якщо батьки померли, то слід зазначити, в якому році. У даних про дружину, матір, сестер, одружених доньок зазначаються

35

ЗАНЯТТЯ З

ЗАНЯТТЯ З

їхні дівочі й нинішні прізвища.

Відомості про кожного члена родини пишуться з нового

рядка.

10. Дата ліворуч під текстом, власноручний підпис та його

розшифрування праворуч.

Зразок

Автобіографія

Я, Власенко Григорій Миколайович, народився 6 серпня 1950 року в м. Каневі Черкаської обл. (УРСР у складі СРСР; нині Україна).

Громадянин України.

З 1957 року навчався в Канівській середній школі №1,10 класів якої закінчив у 1967 році.

1967 року вступив до Полтавського державного педагогічного інституту (нині педагогічно­го університету) імені В. Г. Короленка, філологічний факультет якого закінчив у 1972 році, одер­жавши кваліфікацію вчителя середньої школи за спеціальністю українська мова і література.

У1972-1975 роках служив у Радянській Армії. Після демобілізації в 1975 році вступив на на­вчання до аспірантури Інституту мовознавства ім. О. Потебні, після закінчення якої захистив дисертацію, здобувши науковий ступінь кандидата філологічних наук.

З 1978 року — на викладацькій роботі в Черкаському педагогічному університеті — викла­дач, старший викладач, доцент (зазначити роки).

Батько — Власенко Микола Іванович 1934 року народження, пенсіонер.

Мати — Власенко (Сидоренко) Марія Олексіївна 1936 року народження, пенсіонерка.

Дружина — Власенко (Туренко) Олена Іванівна 1960 року народження. Працює вчителькою математики середньої школи № 3 м. Черкаси.

Син — Власенко Роман Григорович 1988 року народження, учень десятого класу серед­ньої школи № 3 м. Черкаси.

19 грудня 2003 р. Власноручний підпис

Слова й словосполучення, характерні для автобіографії: Я...народився...; вчився...; брав участь...; захоплювався...; вступив до...; мати...; батько...; одружений...; неодруже­ний; за фахом; здобути освіту...; набути фах; дотепер; од­ружитися (із ким).

ФОРМУЛИ ЕТИКЕТУ

Знайомство

Перш ніж вести будь-яку розмову, особливо ділову, потрібно познайомитися з людиною. Знайомство може відбува­тися безпосередньо людини з людиною або за допомогою тре­тьої особи. 36

Під час безпосереднього знайомства відрекомендовує себе той, хто прийшов чи підійшов до майбутнього співрозмовника.

Коли знайомство відбувається в кабінеті, відвідувач спочат­ку впевнюється, що це саме та людина, яка йому потрібна: Ви Петро Петрович? Діставши позитивну відповідь, відвідувач відрекомендовується: Я — від Івана Івановича. Іван Іванович порадив мені звернутися до Вас. Я до Вас (викладається суть справи). І далі називає себе: Я — Степан Степанович, працюю (вказується місце праці, посада). Якщо має, подає лист від Іва­на Івановича або власну візитну картку.

Той, до кого звернулися, повинен запросити відвідувача: Сідайте, будь ласка. І після цього: Я слухаю Вас. Або коли не запам'ятав імені: Пробачте, як Вас звати?

Якщо відвідувач не назвав себе, запитуємо: Вибачте, з ким маю честь розмовляти? Кого маю честь бачити?

Знайомство поза службовим приміщенням може відбувати­ся по-різному. Можна почати зі слів: Пробачте, я знаю Вас. Ви (називаєте його прізвище). Ви були (виступали) (називаєте місце події). Можна й по-іншому: Пробачте, Ви часом не (на­зиваєте його прізвище)? Або: Ви когось чекаєте? І далі: Мене звати (називаєте себе). Я б хотів запитати Вас (порадити­ся з Вами, дізнатися від Вас, запропонувати Вам)... Чи не могли б Ви вділити мені кілька хвилин часу?

При знайомстві за допомогою третьої особи молодшого завжди відрекомендовують старшому, чоловіка — жінці, підлеглого — керівникові. При цьому, звертаючись до старшо­го за віком, до жінки, до керівника, вживають такі вислови: па­не (пані), дозвольте познайомити Вас із паном (пані)...; доз­вольте відрекомендувати Вам (називаєте його прізвище, можна й посаду тощо)...; я хотів би відрекомендувати Вас пані (називаєте її прізвище, можна й посаду тощо).

У відповідь кажуть: Я радий познайомитися з Вами. Мені приємно познайомитися з Вами. Я багато чув (чула) про Вас. Знайомлячись, не слід відводити очі вбік, роздивлятися довко­ла чи повертати голову до іншої людини. Якщо хочете справити позитивне враження на людину, з якою знайомитесь, дивіться їй

37

ЗАНЯТТЯ З

ЗАНЯТТЯ З

пильно в очі (українська мова зафіксувала це у вислові: бути ввічливим) і ледь-ледь усміхайтеся. Це сприятиме вашому по­дальшому порозумінню із співрозмовником. Продовжуючи роз­мову, потрібно так само дивитися співрозмовникові в очі, відводя­чи їх ненадовго лише для того, щоб зосередитися на думках.

ЕТИКЕТ РІЗНИХ КРАЇН