Відмова

У діловому спілкуванні нерідко трапляється так, що треба відмовити комусь у чомусь. Відмова не повинна бути грубою, тим більше образливою. Саму відмову треба подати як крайню необхідність.

Найчастіше відмову починають висловами жалю: На жаль, мусимо повідомити Вас про неможливість... Дуже нам

146

ЗАНЯТТЯ 13

прикро, проте ми не можемо... Дуже шкода, але ми не маємо такої змоги, щоб... На превеликий жаль, обставини склалися так, що... Щиро жалкуємо, проте... Щиро жалкую, але зму­шений повідомити, що... З прикрістю повідомляємо, що... Ми уважно вивчили (розглянули) Ваше прохання, та, на жаль, у нас тепер немає змоги...

Відмову можна почати й із подяки: Вдячний Вам за цікаву пропозицію, проте, на жаль, я змушений відхилити її з неза­лежної від мене причини... Ми вдячні за інтерес, виявлений до нашої організації, але... Щиро дякуємо Вам за пропозицію, та... Втішений Вашою пропозицією, але, на жаль, через об'єктивні причини я не можу...

Відмовляючи комусь у чомусь, треба пам'ятати, що, може, й нам не раз доведеться звертатися до інших людей з різними проханнями й пропозиціями. І нам би хотілося, щоб нам не відмовили, а якщо вже відмовлять, то щоб це було зроблено делікатно, ощадливо.

ЕТИКЕТ РІЗНИХ КРАЇН

Центральна та Південна Америка

У латиноамериканців існує своєрідне уявлення стосовно відстані між людьми в прямому значенні цього слова. Під час розмови вони намагаються присунутися до вас щонайближче — і це повністю відповідає місцевому етикету. А якщо ви спро­буєте відсунутися або відійти, то це буде ознакою невихова­ності.

Візитні картки повинні бути двома мовами: англійською і місцевою.

Вважається цілком нормальним запізнення на півгодини.

Головна трапеза по всій Латинській Америці — обід, після якого часто настає час сієсти (час відпочинку).

Правилом гарного тону вважаються різноманітні подарунки.

Товариськість і комунікабельність — ось основні риси лати­ноамериканців. Саме тому ділова трапеза у них може тривати невизначений час.

147

ЗАНЯТТЯ 13

ЗАНЯТТЯ 13

РОБОТА НАД МОВОЮ

Міні-диктант

Уривок запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим. Помилки, якщо во­ни трапляться, виправте і з'ясуйте їх.

Під час археологічних розкопок на території України час­то знаходять тризуб, який, на думку вчених, мав якесь важ­ливе значення для котрогось із давніх слов'янських племен. Це міг бути або його символ, або знак влади вождя племені. Згодом, у часи Володимира Святославича (його ще називали Володимиром Великим), тризуб з'являється на монетах Русі й стає княжим знаком, добре знаним за її межами. Його ра­зом із владою успадковують Володимирові наступники на престолі. Тризуб часто трапляється на варязьких мечах (тих воїнів, що були на службі в київських князів), знайшли його і в гербі Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, королеви Франції (М. Федотів).

Правопис

Іменники II відміни чоловічого роду поставте в родовому відмінку однини (кого? чого?) і за­пишіть у дві колонки: 1) із закінченням -у, -ю; 2) із закінченням -а, -я.

Сніг, день, січень, зеніт, озон, Ужгород, сон, закон, язик, пень, гайворон, стимул, ступінь, вирок, вчинок, кийок, біль, ог­ляд, співробітник, кінь, згорток, рік, осуд, сантиметр, сніп, льон, понеділок.

Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову Публілія Сіра: „Краще зовсім..."