5. Розділові знаки при узагальнювальних словах.

1. Якщо в реченні є узагальнювальне слово, то перед од­норідними членами ставиться двокрапка, а після них — тире: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, ку­рочок — можна було викосити косою в траві (О. Довженко).

2. Іноді, якщо цього вимагає інтонація, тире може ставитися й перед однорідними членами: / все те — і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі,ледь окреслені хмари — пройняте легеньким серпанком рухливого туману (Ю. Збанацький).

6. Виділення уточнювальних членів речення.

6.1. Найчастіше уточнюються обставини місця й часу, рідше — інші члени речення (перший член речення в такому разі виражає якесь більш загальне поняття, другий конкрети­ зує його). Такі члени речення виділяються з обох боків кома- ми, рідше— тире: Там, за горами, давно вже день і сяє сон­ це^ тут,на дні міжгір'я, ще ніч (М. Коцюбинський.)

6.2. Різні уточнювальні члени можуть вводитися в речення за допомогою слів тобто, цебто, або (—тобто), чи (=тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, переваж­ но, навіть, причому, мабуть, крім, окрім, опріч, за винятком, на ім'я, на прізвище, так званий тощо — вони виділяються з обох боків разом із цими словами: На світі все знайдеш, крім рідної матері (Нар. творчість).

7. Відокремлення узгоджених означень.

1. Якщо узгоджене означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не відо­кремлюється: Поволі оживає пригріта сонцем земля.

2. В усіх інших випадках поширене узгоджене означення звичайно відокремлюється:

а) якщо воно стосується займенника: Земля. Пригріта сонцем, вона поволі оживає;

б) якщо від означуваного іменника воно відділене іншими членами речення: Пригріта сонцем, поволі оживає земля;

в) якщо воно стоїть після означуваного іменника: Земля, пригріта сонцем, поволі оживає;

262

г) якщо воно має обставинний відтінок (відповідає на питан­ня чому?, за якої умови?, незважаючи на що?): Пригріта сон­цем, земля відразу ожила.

7.3. Два або більше непоширених означень після означувано­го слова обов'язково відокремлюються, якщо перед означува­ним словом є вже узгоджене означення: Ніжна блакитна хви-ля,чиста й тепла, кидала на берег тонке мереживо піни (М. Коцюбинський). Але якщо такого означення перед означува­ним словом нема, то відокремлення не обов'язкове: Хвиля чис­та й тепла кидала на берег тонке мереживо піни.

8. Відокремлення неузгоджених означень.

1. Неузгоджені означення звичайно не відокремлюються: Йому приснилось, ніби в хату серед ночі вбігла коза з черво­ними очима, з вогнем у роті (І. Нечуй-Левицький).

2. Неузгоджені означення відокремлюють, якщо хочуть підкреслити їхню важливість у реченні: Йому приснилась страшна коза — з червоними очима, з вогнем у роті...

9. Відокремлення прикладок.

1. Прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й узгоджені означення (тільки тут для виділення частіше вжи­вається тире): Лелеки — друзі літа — відлітають в дальню путь (М. Познанська).

2. Прикладка із словом як звичайно не відокремлюється: Ліс зустрів мене як друга (М. Рильський). Така прикладка відо­кремлюється лише тоді, коли має відтінок причини: Як учений етнограф і фольклорист, Франка все життя з палким інте­ресом ставився до народної творчості (М. Рильський).