10. Відокремлення обставин.

10.1. Про відокремлення уточнювальних обставин див. пункт 6.

10.2. Відокремлюються обставини, виражені дієприслівни­ ками й дієприслівниковими зворотами: 3 людиною буває часто так, що, добре знаючи колишнього події, вона сучасності ні в зуб не розуміє (М. Рильський).

Відокремлюються також обставини з подібними до дієприслівника прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи: Було, незважаючи на травень, душно, як улітку (М. Коцюбинський).

263

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 1

10.3. Одиничні дієприслівники не відокремлюються, якщо вони стоять безпосередньо при присудку і вказують на спосіб дії: Із вирію летять курличучи ключі (М. Зеров).

11. Виділення звертань.

1. Непоширені й поширені звертання в реченні виділя­ються з обох боків комами: Гей шуміть, вітри крилаті, в пшеницях густих (В. Сосюра). Звертання, хоч і відповідає на питання хто? що?, від підмета відрізняється тим, що його не можна замінити займенником він, вона, воно, вони.

2. На початку речення звертання може виділятися й зна­ком оклику — у такому разі наступне слово пишеться з вели­кої букви: Мій батечку, мій братику! Хоч ти не цурайся (Т.Шевченко).

3. Вигуки від звертання відділяються комами: Гей, Ор-фею, небораче! Де ти змандрував від нас? (Леся Українка). Не відділяються лише слова о, ой, якщо їх вжито в ролі підсилю­вальних часток: Ой Семеночку, Семеночку! дитино моя добра й щира (Марко Вовчок).

12. Виділення вставних і вставлених слів та речень.

1. Вставні слова і речення звичайно виділяються з обох боків комами: Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь (О. Гончар).

2. Вставлені слова і речення, якщо вони вимовляються майже таким самим тоном, як і основна частина, виділяються комами: Життя Олени, як і кожної сільської жінки, про­ходило в щоденних клопотах по господарству (Григорій Тю­тюнник).

3. Вставлені слова і речення, якщо вони вимовляються підвищеним тоном, виділяються з обох боків тире: Іде Катерина у личаках — лихо тяжке! — і в одній свитині (Т. Шевченко).

4. Вставлені слова і речення, якщо вони вимовляються по­ниженим тоном, беруться в дужки: На мене хтось-то набре­хав (бодай би той добра не знав), що я хабарики любила (Л. Глібов).

.13. Виділення слів-речень та вигуків.

13.1. Слова-речення так, аякже, авжеж, гаразд, добре, еге, ага, атож, звичайно, ні, що ж, а що на початку речення виділя-264

ються комою або знаком оклику, у середині — з обох боків ко­мами або тире: Авжеж:, такий у нас ведеться звичай (Леся Ук­раїнка). А що! таки по-моєму стало (І. Нечуй-Левицький).

2. Вигуки, якщо вони не виступають членами речення, на початку речення виділяються комою або знаком оклику, у се­редині — з обох боків комами або тире: Ох, і щука ж була! Ех, і щука... (М. Стельмах). Пхе! Звідкіль ти такий розумний взявся? (М. Коцюбинський). А колись співали, ого, ще як! (Леся Українка).

3. Слова о, ой можуть виступати або як вигуки, або як підсилювальні частки. У першому випадку вони відокремлю­ються, в другому — не відокремлюються: О, якби-то я міг по­вернути неповторную юність мою! (В. Сосюра). О земле, ве­летнів роди! (П. Тичина).