Авторучка

Автор одного з найпопулярніших ділових бестселерів (від. англ. Ьезі — кращий і зеїі — продаватися — ходова книга пере­важно на сенсаційні теми, видана великим тиражем) „Одяг для успіху" Дж. Т. Моллой беззаперечно зауважив: „Ніколи не пишіть дешевими ручками. Бажано, щоб ручка була з надійним золотим пером".

Не обминайте цю пораду, бо гарне перо пливе папером легко й вільно, миттєво встигаючи за вашою думкою, не чинячи ніякого опору. Якщо ви користуєтесь доброякісним пером, ваш

163

ЗАНЯТТЯ 14

почерк стає кращим, спокійнішим, рівнішим. Ось чому ділова людина повинна мати гарну авторучку. До того ж гарне, вишу­кане золоте перо — свідчення вишуканого смаку. Авторучка, портмоне та інші аксесуари ділового костюму, якщо вже ви ни­ми користуєтеся, повинні бути лише відмінної якості.

Категорично забороняється заправляти ручку випадковими чорнилами. Кожна солідна фірма випускає спеціальні чорнила для своїх авторучок. Якщо ви придбали вітчизняне чорнило, то бажано його спочатку профільтрувати. Один раз на місяць про­мивайте ручку ледь теплою водою. Не беріть для цього гарячу воду. Якщо ви маєте кілька авторучок, то бажано зберігати їх у шкіряному футлярі. Не демонструйте авторучку в зовнішній кишені піджака, оскільки це є ознакою поганого смаку. До того ж, у сучасних ділових костюмах практикуються додаткові по­довжені вузькі внутрішні кишені — саме для авторучки та олівця.

Не залишайте перо відкритим. Хоча, якщо ручка заправле­на якісним чорнилом, то вона буде працювати безвідмовно, з першого дотику.

Звичайно, існують ще й кулькові ручки. Але помічено, що рука від них швидко втомлюється, записи не досить розбірливі. Тому такими ручками рекомендується робити ли­ше короткі нотатки. Перографи та інкографи в роботі зручніші за кулькову ручку, але вони не досягають рівня пе­ра. Не дарма найважливіші документи підписуються чор­нильними авторучками. До того ж, останній винахід — авто­ручка, яку на Заході назвали „знахідкою для банкірів" — та­кож із пером. Зазначається, що „підпис, поставлений за допо­могою щойно винайденої біоручки, не зможе підробити жоден шахрай". Кожна ручка настільки індивідуальна, що її можли­во хіба що порівняти з особистими відбитками пальців. Цей французький винахід просто знахідка для банкірів, но­таріусів, ділових людей.

164

^{ЗАНЯТТЯ 15}

ДІЛОВІ ПАПЕРИ

Контракт

Контракт (від лат. сопїгасШз — угода, договір) — це право­вий документ, який фіксує угоду двох або кількох організацій, установ, підприємств чи інших юридичних осіб про встанов­лення і засади спільної трудової діяльності.

Положення про порядок укладання контрактів під час прий­няття на роботу працівників затверджене Кабінетом Міністрів України від 19 березня 1994 р., № 170. Тут зазначено, що кон­тракти укладаються з працівниками незалежно ні від форми власності, ні від виду діяльності та галузевої належності ор­ганізації, підприємства, установи.

До речі, в Києві на Подолі є площа, яка має назву Контракто­ва. На ній височать оригінальні Контрактові будівлі. Одна з них споруджена в 1800-1801 рр. за проектом знаменитого ук­раїнського архітектора А. І. Миленського, а друга збудована в 1815-1817 рр. за проектом відомого англійського архітектора В. І. Гесте й за участю цього ж таки А. І. Миленського (нині вони відреставровані). В залах цих будинків підписувалися контрак­ти (угоди) на купівлю-продаж ремісничих і промислових виробів та сільськогосподарських продуктів, купівлю-продаж й оренду поміщицьких маєтків; оформлялися кредитні операції (застава маєтків, грошові позики тощо); родинні справи поміщиків, що стосується майна (заповіти, шлюбні договори, сплата посагу) і т. д. Всі угоди реєструвались у Головному цивільному суді, який спеціально для цього приїжджав з Печерська сюди на щорічні контрактові ярмарки, що відбувалися взимку.

Контрактові ярмарки були й по інших великих містах Ук­раїни, зокрема у Львові. Нині навіть видається спеціальна газе­та „Галицькі контракти".