Звертання

Спілкування починається зі звертання. Звертатися можемо до незнайомої і знайомої людини, старшої від себе й молодшої, до свого керівника й до підлеглого працівника тощо. І кожного разу ми робимо це по-іншому.

До незнайомої людини, з якою зустрічаємося вперше, звер­таємося опосередковано, уникаючи слів звертання: Пробачте, я не знаю..., Вибачте, я хотів би..., Скажіть, будь ласка..., Допоможіть, будьте ласкаві..., Чи не скажете..., Чи не могли б ви, пробачте... Доречно було б тут вжити й такі засоби титу­лування, як пане, пані, панно або добродію, добродійко.

У нашому суспільстві часом спостерігається упереджене ставлення до звертання типу пане, пані, мовляв, це вказує на соціальне становище особи. Українські слова пан, пані мають два значення: 1) застаріле „поміщик", „поміщиця"; 2) шанобли­ва назва людини, до якої звертаються. Словами пане, панове звертались один до одного козаки, в колядках вживається пане господарю, в пісні співається пане полковнику. Це звертання траплялося й між селян (оповідання Марка Вовчка „Козачка"). Ним користуються в міжнародних стосунках, звертаючись до 26

високих посадових осіб: пане Посол, пане Міністре, пане Пре­зиденте тощо. Слова добродій, добродійка наперед дають зро­зуміти, що людину, до якої звертаються, вважають здатною ли­ше на добрі вчинки. Можна також поєднувати ці два звертання: пане добродію, пані добродійко. Нерідко до них приєднують оз­начення: шановний пане, шановна пані. На офіційному зібранні найуживанішим є звертання: Шановні (вельмишановні) пані й панове! (причому в слові пані наголос слід робити на другому складі). До гурту близьких, але малознайомих людей можна звернутися словами: товариство, шановне товариство.

Звертання товаришу, товаришко, товариші доречне в розмові між знайомими людьми, об'єднаними спільними ідей­ними засадами, хоч тут можливе й звертання друзі, шановні друзі, шановні колеги.

Звертання громадянине, громадянко, громадяни прийняте пе­реважно в спілкуванні міліції та судових органів з громадянами.

Знайому людину, офіційно звертаючись, слід називати на ім'я й ім'я по батькові в кличному відмінку: Миколо Степано­вичу (а не Микола Степанович), Олено Миколаївно (а не Олена Миколаївна). В жодному разі не слід скорочувати звертання лише до імені по батькові: Степановичу, Миколаївно. Можна, проте, називати лише на ім'я, додаючи до нього слова пане, пані: пане Миколо, пані Олено.

До духовних осіб звертаємося згідно з їхнім саном: до свяще­ника — отче, панотче; до архієпископа — Ваша велебносте, Ваша превелебносте; до патріарха — Вайла святосте.

У ділових, офіційних звертаннях завжди вживається по-шанна множина Ви незалежно від віку й становища співроз­мовників. На ти може звертатися лише вчитель до учнів мо­лодших і середніх класів.

ЕТИКЕТ РІЗНИХ КРАЇН

Особливості етикету різних країн

Якщо ви маєте справу із закордонними партнерами, то слід передусім засвоїти особливості місцевого етикету. Це саме стосується й міжнародних телефонних розмов. Знання ділового

27

ЗАНЯТТЯ 2

ЗАНЯТТЯ 2

етикету різних народів допоможе вам уникнути багатьох типо­вих помилок, які трапляються з діловими людьми.

Вам потрібно орієнтуватись у звичаях певної країни, бо са­ме від вашої поведінки буде залежати успіх вашої справи й навіть саме ваше перебування в країні.

Якщо ви приїхали до країни, мови якої не знаєте, тоді потрібно, щоб на переговорах завжди був присутній перекла­дач. Таким чином ваші ділові партнери зможуть, якщо забажа­ють, спілкуватися своєю рідною мовою; ви не будете примушу­вати їх розмовляти вашою лише заради вас.

Якщо ви не вмієте легко та невимушено носити місцевий одяг (як-от сарі), одягайте діловий костюм або сукню. Національне вбрання одягайте винятково на розважальні захо­ди, пересвідчившись у його доречності.

РОБОТА НАД МОВОЮ