Редагування

Відредагуйте речення.

1. Білети в театр були дуже дорогі.

2. Ніна Володимирівна, чи Вам повернули книжки, які я пе­редав через Михайла Зленко?

Тема 16 Анотація

Анотація (від лат. аппоіаііо — примітка, помітка) — це короткі відомості про зміст книжки чи статті або рукописного твору.

У ній міститься стисла характеристика книжки (чи статті), її критична оцінка. Іноді дається перелік основних розділів книжки чи питань, що в ній висвітлюються; відомості про те, на якого читача видання розраховане.

Анотації здебільшого подаються в первинних документах — тематичних планах видавництв і рекламних матеріалах, на звороті титульної сторінки книжки або в кінці її, в журнальних оглядах тощо. їхнє призначення — стисло, в загальних рисах ознайомити читача з новою (чи перевиданою) книжкою, з жур­налом, статтею, а іноді й з автором праці (стисло подаються відомості про нього). В анотації вказується, що нового містить у собі цей твір, порівняно з іншими, спорідненими за тематикою творами та їхнім призначенням, а для перевиданої книжки, чим відрізняється це видання від попереднього; зазначається й прізвище упорядника та автора передмови до книжки й приміток, якщо такі є.

Існує два види анотації: перший ознайомлює читача зі змістом праці (анотація-замітка), а другий, крім того, дає їй оцінку. Середній обсяг анотації — 600 друкованих знаків.

Анотація допомагає читачеві придбати потрібну йому книж­ку та інформує його про інші праці, зазначені у видавничих планах та рекламних матеріалах.

Отже, анотації мають не лише інформаційний, а й рекомен­даційний характер і широко використовуються працівниками

251

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

книготорговельних мереж, бібліотек та інших інформаційних органів для пропаганди кращих книжкових здобутків.

Анотації використовуються й у вторинних документах (бібліографічних посібниках і друкованих каталожних картках), які передруковуються з первинних документів. Вони подаються одразу після бібліографічного опису первинного документа.

Наведемо дві анотації — до роману Уласа Самчука „Волинь" (твір складається з трьох частин „Куди тече та річка", „Війна і революція", „Батько і син"), що вийшов двотомником у Києві (Видавництво „Дніпро") 1993 року (анотація подана на початку першої книжки), і до монографії Івана Огієнка „Історія ук­раїнської літературної мови", видрукованої в Києві (видав­ництво „Либідь") 1995 року (анотація подана в кінці книжки, де зазначено й назву серії видання, іменний покажчик, кількість її сторінок та ілюстрації, вміщені у книжці).

Зразок 1

Улас Самчук (1905-1987) — один із видатних майстрів ук­раїнської прози XX століття. Нелегким був його життєвий і творчий шлях, який завершився на еміграції в Канаді. Доне-давно доробок Уласа Самчука був на батьківщині під заборо­ною, й лише тепер його творча спадщина повертається до українського читача.

Роман-епопея „Волинь", найвизначніший твір цього авто­ра,- це гімн волинській землі, народній моралі, високохудожнє відображення складних, нерідко трагічних подій в Україні періоду Першої світової війни, національно-визвольних зма­гань та повоєнного часу. До першого тому ввійшли дві части­ни трилогії — „Куди тече та річка" та „Війна і революція".

Видання здійснене на замовлення Міністерства культури України. Збережено основні особливості лексики та синтак­сису авторського тексту.

Упорядник С. П. Пінчук.

252

Зразок 2

1.1. Огієнко (Митрополит Іларіон)

Історія української літературної мови / Упоряд., автор істор.-біогр. нарису та прим. М. С. Тимошик.- К.: Либідь, 1995.- 296 с, іл., ім. покаж. („Літературні пам'ятки Ук­раїни").

Фундаментальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огієнка, що вперше видається у нашій дер­жаві (написана 1949 р.), цінна тим, що в стислій, доступній формі оглядає тисячолітній період української літератур­ної мови, „тернисту й круту дорогу" її розвитку.

Основні етапи розвитку мови — від княжої доби до наших днів автор розглядає крізь призму різноманітних історич­них факторів, ролі окремих письменників (від І. Котляревсь­кого, М. Максимовича, Т. Шевченка, П. Кулі-ша до А. Кримсь­кого, Є. Тимченка, М. Рильського) в удоско-наленні літера­турної мови, докладно з'ясовує, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної мови репресії цен­зурних відомств царської Росії та політика партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 20-30-х роках XX ст.

Книга виконує роль своєрідного підручника з історії ук­раїнської літературної мови.

Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, учи­телів, учнів загальноосвітніх шкіл, усіх, хто цікавиться вітчиз­няною культурою, джерелами духовності українського народу.

Анотації можуть подаватися двома, а то й трьома мовами: мовою тексту та двома іноземними.

Слова й словосполучення, що часто вживаються в анотації: стаття називається, присвячена; автор ставить, тор­кається, висвітлює, підкреслює, порушує (проблеми, питан­ня), робить висновок, доходить висновку, підсумовує; у статті розглядається; стаття ділиться на...; почи­нається з...; закінчується (словами); у статті наводиться приклад, подається точка зору; можна зробити висновок, на завершення можна сказати... тощо.

253

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання. Використовуючи свої знання, напишіть анотацію на статтю О. Дмитренка „Ятрить душу біль Дніпра" чи статтю Олеся Гончара, які наведені нижче.