Реферат

Реферат — один із жанрів наукового стилю мовлення.

Реферат (від лат. геїеге — доповідаю, повідомляю) — публічний усний виступ чи письмовий твір, у якому стисло ви­кладаються основні положення первинного документа — статті, результатів наукового дослідження. Це може бути і до­повідь на будь-яку тему, що складається з огляду літератур­них та інших джерел з певної галузі науки. У рефератах акцен­тується увага на нових відомостях.

Подібним до реферату є наукове повідомлення — невелич­ка самостійна робота, що здебільшого ґрунтується на узагаль­ненні літературних джерел та джерел масової інформації (га­зет, журналів, кіно, радіо, телебачення).

Написання реферату чи наукового повідомлення прохо­дить такі етапи:

1. Вибір теми.

2. Відбір відповідних джерел.

3. Складання плану.

4. Конспектування або виписки.

5. Систематизація зібраного матеріалу.

6. Написання тексту.

Текст реферату складається, як правило, з трьох частин: вступу, основної частини, висновку. Виклад матеріалу в ньому має бути стислим і точним.

У рефераті, на відміну від анотації, проблематика статті ви­кладається повніше, аргументується, наводяться приклади, робляться висновки. При потребі в реферат вводяться форму­ли. Це тоді, коли дається підсумок праці, викладеної в первин­ному документі.

У реферат можуть також вводитися відповідні ілюстрації та різні таблиці, якщо це доцільно, якщо вони допомагають глиб­ше й стисліше висвітлити зміст документа.

179

ЗАНЯТТЯ 16

ЗАНЯТТЯ 16

Прізвища, назви організацій, підприємств, установ і фірм у рефераті передаються в оригіналі, за винятком загальновідо­мих (Ньютон, Ейнштейн, ООН, ЮНЕСКО). Це стосується й пе­редачі географічних назв.

Своєрідним рефератом є автореферат (від авто і реферат) — стислий виклад автором змісту своєї наукової праці.

Автореферат складається з трьох частин:

I. Загальна характеристика наукової роботи.

II. Зміст роботи.

III. Висновки.

Перша частина висвітлює такі елементи: 1) актуальність роботи; 2) предмет дослідження; 3) об'єкт дослідження; 4) мету дисертації; 5) основні елементи дослідження; 6) наукову новиз­ну дослідження; 7) теоретичне значення роботи; 8) практичне застосування її; 9) апробацію дослідження; 10) структуру на­укової роботи.

У другій частині автореферату стисло передається зміст її: вступ, розділи.

Третя частина дослідження підсумовує результати його.

Наприкінці реферату зазначається: „Основні положення дослідження викладено в публікаціях" (публікації наводяться в алфавітному порядку).

Закінчується автореферат анотацією, яка подається двома або трьома мовами (перша — мовою оригіналу).

Зразок

Київський міжнародний університет Кафедра слов'янської філології

Реферат

Тема: Українська мова

Виконала

студентка І курсу II групи

юридичного факультету

Галицька Тетяна.

Викладач — проф. Гуць М. В.

180 Мова моя

О мово вкраїнська,

Хто любить її,

Той любить мою Україну.

В. Сосюра Ледь чутно ллється з уст матері колискова пісня. Місяць яснесенький Промінь тонесенький Кинув до нас. Спи ж ти, малесенький, Пізній-бо час. Сотається слово за словом над малесенькою дитинкою, гріє її своїм теплом, робить світ таким лагідним і спокійним, що здається: уся планета чує цю колискову і сама вже засинає у безмежному просторі космосу.

У чім гіпноз отих чар, що сиплються на дитину? Де таїнство першоджерел отого спокою? Я знаю відповіді на ці питання. То все слова моєї рідної мови, отого чар-зілля нашої душі, що, на­роджуючись у материнському серці, спливають з уст красою образів.

Мово мого народу! Ти пройшла крізь віки нашої багатої і давньої історії. Квітла прекрасни­ми піснями, вмивалася слізьми горя і злиднів. Ти звучала на весіллях і похоронах, твоє слово пекло і било під Жовтими Водами і Берестечком, ти злітала під небеса з підземель турецьких темниць, спадала краплями з галерних весел у глибини Чорного моря.

За роки свого піднесення і занепаду, свого розквіту і трагічної долі мова устами мого на­роду зуміла збагатити себе новими словами, знайшла сили, щоб не розгубити свої перли на важких дорогах життя. Вона, як ота вправна білочка, що збирає горішок до горішка, збирала слово до слова й з чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської во­ди, від зорі і місяця, щоб могли ми вільно читати філософські праці, інтимні вірші, пейзажні опи­си. Моїм рідним словом можна висловити і гнів, і радість, і сміх, і плач. Наш мудрий Т. Г. Шев­ченко сказав:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує...! Панас Мирний справедливо зазначав, що найбільше і найдорожче добро в кожного наро­ду — це його мова, ота жива схованка людського духу.

За своє недовге життя мені довелося прочитати чимало творів художньої літератури. Були твори програмні, були легкого жанру, і я помітила, що талановитий письменник може так вда­ло використати слово у реченні, що сяє воно багатьма гранями своєї краси. Особливо це вмів робити наш лірик Павло Тичина:

Арфами, арфами —

золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена. Неперевершеними майстрами художнього слова були Шевченко, Коцюбинський, Нечуй-Левицький, Леся Українка, Малишко, Рильський. Таких талантів Україна мала багато. А чи знайдеться сьогодні в світі талант, рівний Ліні Костенко:

181

ЗАНЯТТЯ 16

ЗАНЯТТЯ 16

Сосновий ліс перебирає струни. Рокоче тиша на глухих басах. Бринять берези. І блукають луни, Людьми забуті звечора в лісах. Я переконалася, що мова мого народу, моя мова — це безмежний світ можливостей, кра­си і ніжності. За це я й люблю всією душею і серцем мою мову.

Завдання 1.

Напишіть реферат за статтею В. Шевчука „Що є для нас на­родознавство". Для написання реферату використовуйте такі словосполучення, які допомагають організувати текст, а саме: автор дотримується такої думки, небезпідставно вважає, знайомить з раніше невідомими даними, переконує читача, стверджує думку тощо.

Що є для нас народознавство

Ми століттями не мали власних шкіл, вузів, друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж крив­ди не знає тільки той народ, який може пізнати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачити­ме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчались самі, учили своїх дітей, онуків та правнуків. Так з'явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, віри­ли ненауковим міфам та легендам, вбачали у своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове ума­лення національного „Я".

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-та­ки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольк­лор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші 182

літописи! І все для того, щоб не гасла історична пам'ять у на­роді. За тими скромними літописцями прийшли фахівці-істо-рики, які все-таки написали історію нашої землі. Яку бага­толітню й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це складники вели­кої нації, спільно створеної книги народознавства.

Саме тому необхідним стає в наших навчальних закладах цей предмет — народознавство. Бо ж годі пізнавати себе при­ховано, підпільно, зі страхом.

Предмет „народознавство" не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та й пиха не властива нам, бо доля наша — не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша — оборона й боротьба за самозбереження. Тому й народознав­ство для нас — це пізнання своїх коренів та свого внутрішньо-го „Я".

Народознавство — це пізнання того, чому ми такі, які є сьо­годні. Це пізнання не лише наших гідностей, а й хиб та вад, що прирікали нас важко жити (За В. Шевчуком).

Завдання 2.

Використовуючи додаткову літературу з української мови, підготуйте реферати на такі теми:

1. Рідна мова як джерело знань високої духовної культури нашого народу.

2. Багата розмаїтість та мелодійність української мови.

3. Іншомовні слова в сучасній українській мові та правила їх вживання.

4. Джерела української фразеології.

5. Терміни та їх місце в діловому мовленні.

Завдання 3.

Оформіть титульну сторінку реферату або курсової роботи за таким зразком:

183

ЗАНЯТТЯ 16

ЗАНЯТТЯ 16

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Кафедра української мови

РЕФЕРАТ

Тема: Джерела української фразеології

Виконав студент 1 курсу філологічного факультету Вишневський Микола. Викладач — доц. Гаврилюк Т. О.

Київ - 2002

ФОРМУЛИ ЕТИКЕТУ