Редагування

Відредагуйте речення.

1. Не дивлячись на погану погоду, спортивні змагання звер­шилися.

2. По наказу директора школи Юрія Коваленко учня Михай­ла Іваницького рекомендовано прийняти участь в городській математичній олімпіаді.

3. При обговоренні була активність, але вибори не відбулись, так як не було кворуму.

119

ЗАНЯТТЯ 10

ЗАНЯТТЯ 10

4. У нас ще не перевелися взяточники.

5. Ми повинні здати екзамен на цій неділі.

6. До цих пір уряд не прийняв ніяких мір.

ОБРАЗ ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ

Уміння говорити, сприймати й запитувати

Готового рецепту, як успішно вести ділове спілкування, не існує. Усе залежить від конкретних умов і характеру парт­нерів. Разом з тим існують певні вимоги до ділового спілкуван­ня.

Готуючись до ділової зустрічі, продумуємо план розмови, пробуємо передбачити пропозиції й аргументи партнера. Слід також потурбуватися про місце переговорів, форму стола, роз­ташування співрозмовників.

Ділове спілкування ведеться на певній відстані. Колеги на переговорах тримаються на відстані 46 см — 1,2 м один від од­ного. Від незнайомих людей тримаємося на відстані 1,2 м — 3,6 м. З великою групою людей спілкуємося на відстані 3,6 м і більше.

На переговорах повинна панувати атмосфера довіри й взаєморозуміння. Якщо ваш співрозмовник чимось роздрато­ваний, то марно сперечатися з ним, це мало що дасть. Краще змовчіть. Іноді варто з чимось погодитися, щоб заперечити ар­гументи іншої сторони.

Про що б не йшлося, треба говорити так, щоб партнер зро­зумів вас правильно. Для цього виділяйте важливі слова пауза­ми до й після них, не відхиляйтеся від теми розмови. Будьте тактовним і ввічливим. Не зловживайте увагою й терпінням співрозмовника — пам'ятайте, що й ваш партнер повинен вис­ловитись.

Слухаючи свого співрозмовника, робіть помітки в блокноті: так ви не пропустите якоїсь важливої інформації, думки, про­позиції. Не робіть поспішних висновків уже на початку розмо­ви. Вони можуть бути хибними. Дослуховуйте партнера до кінця, лише час від часу ставте запитання для уточнення ска­заного (а не для дискусії та суперечки). 120

Запитувати — значить виявляти приємну для співрозмов­ника зацікавленість. Запитання слід ставити чітко й стисло. Якщо партнер з першого разу не зрозумів вашого запитання, повторіть його, бажано в іншому формулюванні. Краще відра­зу з'ясувати наміри, бажання співрозмовників, ніж потім здо­гадуватися про них, будувати всілякі припущення.

Запитання за метою бувають:

1. вступні, якими відкриваються переговори, переводиться розмова з одного питання на інше;

2. інформаційні, мета яких одержати максимум інформації;

3) уточнювальні, за допомогою яких з'ясовується, уточ­ нюється значення сказаних слів, тверджень;

4. дискусійні, мета яких змусити співрозмовника по-іншому глянути на проблему чи річ;

5. контрольні, за допомогою яких перевіряємо, чи співроз­мовник справді слухає вас чи тільки вдає, що слухає (А Ви якої думки?);

6. підсумкові, які ставлять для того, щоб остаточно переко­натися в тій чи іншій домовленості.

Якщо задали запитання, на яке ви не можете негайно відповісти, запишіть його і скажіть, що відповідь на нього обов'язково дасте пізніше (Треба подумати). Якщо ж у такій ситуації опиниться ваш партнер, не треба наполягати на не­гайній відповіді, бо такою відповіддю скоріш за все буде „Ні".

121

ЗАНЯТТЯ 11

^{ЗАНЯТТЯ 11}

ДІЛОВІ ПАПЕРИ