Редагування

Відредагуйте речення.

1. Ввести в склад комісії Іваненко Михайла.

2. По нашій ініціативі Гришу Соколенко було призначено го­ловним бухгалтером заводу „Маяк".

Тема 11

Відгук Відгук (різновид рецензії) — це документ, де викладаються думки фахівця (колективу) з приводу тієї чи іншої роботи (на­укової статті, розвідки, що мають друкуватися в часописах, на-

224

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

укових збірниках тощо), а також висновки про різноманітні на­укові й навчальні роботи, звіти, вистави, фільми, твори образо­творчого мистецтва тощо.

Відгук пишуть на дисертації та автореферати дисертацій. У відгуку офіційний опонент на основі вивчення дисертації, а та­кож праць, опублікованих за тематикою дисертації, і який він повинен подати до Вченої ради, має зазначити актуальність об­раної теми, її новизну, а також рекомендацій, сформульованих у дисертації, повноту викладу в надрукованих працях, їх до­стовірність.

У відгуку опонент повинен зробити узагальнення, підсуму­вати, чи дисертація відповідає вимогам „Порядку присуджен­ня наукових ступенів і присвоєння вчених звань".

Копії письмових відгуків офіційних опонентів видаються здобувачеві не пізніше як за десять днів до захисту дисертації.

Відгук, відповідальність за який несе офіційний опонент, має бути об'єктивним і доброякісним.

Якщо офіційний опонент порушив вимоги ВАКу, ВАК поз­бавляє опонента права подальшої участі в атестації наукових кадрів.

У такому разі Вчена рада має право повернути відгук офіційному опонентові на доопрацювання, якщо він не відповідає вказаним вимогам, або ж замінити офіційного опонента.

Відгук на дисертацію обов'язково пише й провідна установа, де відображається важливість для науки і народного господар­ства тих результатів, які автор отримав у процесі свого дослідження, а також висловлюється рекомендація щодо їхнього використання.

Проект відгуку цієї установи обговорюється на засіданні вчених (науково-технічних) рад провідних установ або ж на засіданнях їхніх наукових підрозділів.

Відгук провідної установи підписує штатний працівник її — доктор наук, який не є членом Ради, де захищається робота, і затверджує керівник провідної установи, який особисто відповідає за якість і об'єктивність відгуку.

Копію відгуку провідної установи видають здобувачеві не пізніше як за 10 днів до захисту дисертації.

8Зм6 225

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

За бажанням здобувана Рада зобов'язана призначити за­хист дисертації і при негативних відгуках (з числа офіційних опонентів і провідної установи) на докторську дисертацію або два — на кандидатську. Тоді захист дисертації не проводять і її знімають з розгляду, про що Рада зобов'язана прийняти відповідне рішення.

Про зняття дисертації з розгляду повідомляється ВАК. Од­ночасно надсилається у ВАК автореферат дисертації та копії відгуків офіційних опонентів і провідної установи. Здобувачеві повертаються документи, за винятком першого примірника дисертації, який зберігається 10 років.

Реквізити відгуку

1. Назва документа (Відгук).

2. Заголовок.

1. Текст, який містить: вступ, короткий виклад основних по­ложень роботи, що аналізується, висновок з пропозиціями, оцінкою і критичними зауваженнями.

3. Підпис.

4. Дата.

6. Печатка, штамп, які посвідчують підпис автора відгуку. При потребі підпис особи, яка написала відгук, посвідчується

секретарем установи за допогою спеціального штампа.

Зразок

Відгук

на автореферат кандидатської дисертації

Семенко Світлани Василівни „Журнал „Рідний край"

і літературний процес початку XX століття"

В історії української культури початку XX ст. в Наддніпрянській Україні чималу роль відігравав часопис „Рідний край", який мав велику автуру, вміщував на своїх сторінках багатий і розмаїтий матеріал із політичного, економічного, літературно-мистецького, освітньо-педа­гогічного і наукового життя українського народу, формував 226

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

його національну свідомість, плекав високі ідеали добра й справедливості.

Та це патріотичне видання, яке проіснувало дванадцять років (1905-16) і завдавало тон у громадсько-політичному, культурно-освітньому й науковому житті нагиого народу на Східній Україні на початку бурхливого й складного XX ст., донедавна не було предметом окремого монографічного дослідження. Та воно і не могло бути таким, оскільки за то­талітарного режиму на багатьох авторів цього патріотич­ного часопису фактично було накладено „табу", а діяльність його багаторічного видавця і редактора Олени Пчілки хоч і згадувалась, але применшувалась і перекручувалась та пода­валася з різними ярликами. Цю прогалину в нашому літера­турознавстві успішно заповнює дисертаційна робота Світлани Василівни Семенко „Журнал „Рідний край" і літе­ратурний процес початку XX століття".

У чотирьох розділах дисертації („Часопис „Рідний край" у контексті журналістики Наддніпрянської України по­чатку XX століття", „Образний світ поезії у тижневику „Рідний край", „Журнальна проза „Рідного краю", „Драма­тургія на сторінках часопису") авторка, кваліфіковано сис­тематизувавши великий і різнорідний матеріал, глибоко йо­го аналізує і успішно з'ясовує чимале коло питань, пов'язаних з вивченням проблеми. Дисертантка простежує історію ви­никнення журналу, його функціонування та значення в роз­витку національної культури, приділяє належну увагу ви­давцям та редакторам часопису. С. В. Семенко докладно роз­глядає публіцистику, громадянсько-політичну, філософсь­ку, інтимну й пейзажну лірику, „малу" прозу (оповідання, новели та фрагментарні форми „малої" прози — психо­логічні етюди, нариси, вірші у прозі, малюнки, образки) і драматичні твори, а також українські переклади творів світового мистецтва — все, що друкувалося на сторінках журналу „Рідний край".

Для повнішого висвітлення поставленої теми дисертант­ка доцільно і вмотивовано частково розглянула й інші

227

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

українські часописи тієї доби — „Нова громада", „Україна", „Літературно-науковий вісник", „Світло", „Сяйво", „Дніпрові хвилі", „Рада".

Позитивною рисою роботи є й те, що авторка дисертації опрацювала й використала, крім значного числа критичної літератури, не використовувані раніше архівні матеріали та ввела їх в науковий обіг.

Дисертантка засвідчила велику ерудицію в галузі свого предмету, уміння осмислювати, систематизувати і аналізувати літературні явища й факти, узагальнювати їх і робити обґрунтовані висновки.

Композиція дисертаційної роботи продумана, чітка, логічна.

Основні положення дисертації викладені в 10 публікаціях, названих в авторефераті. Особливої уваги заслуговує суто бібліографічна праця С. В. Семенко „Бібліографічний покаж­чик до журналу „Рідний край" (1905-16)" (54 с), що вийшла в Полтаві в 1999 році у видавництві „Освіта". Це цінний довідник для дослідників української культури початку XX століття.

Автореферат свідчить про безсумнівну наукову вартість та новаторський характер роботи С. В. Семенко, про те, що в її особі маємо здібного й сумлінного дослідника.

На мою думку, автореферат дисертації С. В. Семенко „Журнал „Рідний край" і літературний процес початку XX століття" виконаний на високому рівні. Дисертація відповідає усім вимогам, які ставляться ВАКом України до робіт такого типу. Це дослідження варто опублікувати ок­ремою монографією. Вона потрібна нам. Семенко Світлана Василівна за свою дисертаційну працю повністю заслуговує присудження їй наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01.01 — українська література.

6 травня 2000 р.

Кандидат філологічних наук,

професор Київського міжнародного

університету Власноручний підпис М. В. Гуць

228

Посвідчення Підпис проф. Гуця М. В. посвідчую Начальник відділу кадрів Власноручний підпис О. М. Рудь Штамп і кругла печатка КиМУ

Схема-зразок 2

Відгук На автореферат кандидатської дисертації "Журнал „Рідний край" і літературний процес початку XX століття"