Культура слова

Запам'ятайте значення слів. За поданим зразком складіть з ними словосполучення й уведіть їх у речення.

1. Вірний — який заслуговує довір'я; постійний у своїх по­глядах і почуттях; відданий: вірний даному слову. Правильний — який відповідає певним правилам, істинний, безпомилковий, справедливий: правильне рішення. 2. Складати — розміщува­ти що-небудь у певному порядку, в одному місці; збирати доку­пи що-небудь; монтувати: складати чемодан, валізу. Станови­ти — бути чим-небудь, являти собою щось; утворювати певну суму, кількість: становить 90,5 відсотка. 3. Вимагати — напо­лягати на чомусь, домагатися чогось у когось: вимагати доку­ментів. Потребувати — мати в чомусь потребу: документ по­требує доопрацювання.

Переклад

Перекладіть текст українською мовою.

Собственно, украинцев как народ, „казацкую нацию" евро-пейцьі заново начали открьівать для себя в начале XVI в. Вни-мание иностранцев привлекали хозяйство, бьіт „казацкого

139

ЗАНЯТТЯ 12

ЗАНЯТТЯ 12

народа" и его язык, который считали удивительно мелодич­ным. Автор „Истории войны казаков против Польши" француз Пьер Шевалье, познакомившись с украинцами, открыл в них много захватывающего и героического; он также писал: „Язык казаков очень нежен, полон уменьшений и необычайно ласко­вых выражений". А события освободительной войны 1648-1654 годов П. Шевалье описывает более взвешенно, и не в таком тен­денциозном ракурсе, как польские историки.

Иностранные путешественники начали составлять этногра­фические характеристики украинцев, указывали на их харак­терные национальные черты. На такие, как гостеприимство, склонность к порядку и чистоте, уважение к женщине, ее ра­венство с мужчинами, в частности и в экономической жизни.

Редагування

Відредагуйте речення.

1. Таке рішення протирічило б діючій Конституції.

2. Сьогоднішня характеристика Володимира Зубченко була більш об'єктивною, чим минулорічна.

3. Розповідь про Україну Миколи Харченко була глубокою і інтересною

4. На мій адрес надійшли заказні листи.

5. Дякую Вас , що прийняли міри.

6. Вибачте мене, так как я вмішався в ваші справи.

ОБРАЗ ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ

Правила телефонного етикету

Телефонна розмова звичайно складається з чотирьох етапів: 1) встановлення зв'язку; 2) повідомлення про мету роз­мови; 3) виклад справи; 4) закінчення розмови.

На етапі встановлення зв'язку, пересвідчившись, що або­нент вас добре чує, вітаєтеся, називаєте своє ім'я й по батькові, а якщо є потреба, то й прізвище. Адресат відповідає на привітання. Запитуєте, чи не завадили абоненту, чи є в нього час для розмови.

140

Коли таким чином зв'язок повністю встановлено, коротко й чітко повідомляєте про мету розмови: Я Вам телефоную з при­воду...

Виклад справи тим, хто телефонує, не повинен перетворю­ватися на монолог. Треба час від часу робити паузи, щоб міг висловитися також співрозмовник.

Якщо ви телефонуєте людині, яка просила зателефонувати, а вона зайнята, попросіть передати, що ви телефонували. Потім зателефонуйте ще раз або поясніть, коли й де вас можна легко знайти. Щоб не бути залежним від телефону, назвіть кілька місць, де ви плануєте перебувати. Обов'язково перете-лефонуйте, якщо обіцяли. Ви повинні зробити це при най­першій нагоді протягом доби.

Якщо ви плануєте довгу телефонну розмову, потрібно при­значити її на той час, коли ви впевнені, що у вашого співроз­мовника буде вдосталь часу на бесіду з вами.

Ніколи не говоріть по телефону під час їжі. Якщо під час роз­мови ви чхнули або закашлялися, спробуйте закрити слухавку рукою, щоб цього не було чути. Якщо ж вам здається, що співрозмовник усе чув, потрібно попросити вибачення.

Якщо дзвонить телефон, а ви в цей час уже говорите по іншому апарату, то повинні закінчити першу розмову й тільки тоді розпочинати наступну. Коли це можливо, запитайте, куди й кому перетелефонувати. Скажіть: „Вибачте, я говорю по іншому телефону. Дозвольте вам зателефонувати пізніше". Припиняйте розпочату розмову тільки у виняткових випадках, тому що, віддавши перевагу іншому співрозмовникові, ви тим самим можете образити першого, який вирішить, що ви на ньо­го не зважаєте. Однак, якщо бесіда ваша вже вичерпана й ви просто не знаєте, як її завершити, то саме тут ваші слова про те, що вам потрібно поговорити з іншою людиною, будуть до­речними.

Якщо розмова з першим співрозмовником досить напруже­на, ви маєте повне право не звертати увагу на дзвінки іншого апарата. Якщо ви побоюєтеся, що ці дзвінки чує й ваш співроз­мовник, то зауважте: „Мені телефонують, але я не хочу

141

ЗАНЯТТЯ 12

ЗАНЯТТЯ 12

переривати нашу розмову". Цим самим ви доведете важ­ливість розмови для вас.

При спілкуванні з діловими людьми домовтеся про регла­мент розмови й дотримуйте його.

Ініціатива завершення розмови належить тому, хто зателе­фонував. Однак коли розмовляють чоловік і жінка, то таке пра­во належить жінці. Так само перший закінчує розмову стар­ший за віком або службовим становищем.

Найважче завершити розмову з тими, хто або надмірно ба­лакучий, або з тим, хто постійно відволікається на подробиці, які не стосуються справи. Такі люди забирають у нас багато ча­су, але, попри все, ви не повинні натякати співрозмовникові, що він занадто багато говорить, а ви втомилися його слухати і що сказане ним не стосується суті справи. Щоб припинити розмо­ву з балакучим співрозмовником, не образивши його при цьо­му, потрібна неабияка делікатність.

Тон вашого голосу повинен висловлювати щиру зацікав­леність темою бесіди, але разом із тим ви повинні зауважити: Мені так кортить ще з вами поговорити, але мушу повертатися до справ, або: Дякую, що зателефонували, але в мене терміно­ва справа.

Існує низка обставин, якими можливо скористатися для то­го, щоб припинити розмову, не образивши співрозмовника, звичайно, краще коли вони існують насправді, щоб вас не гнітило почуття вимушеної ніяковості:

• Не хочу вас перебивати, але я мушу йти, бо можу запізнитися на нараду.

• Вибачте, наближається час чергової зустрічі, мені час збиратися.

• Дуже приємно з вами спілкуватися, але мені потрібно ще зателефонувати. Дозвольте перетелефонувати вам пізніше.

• Я припинив переговори, коли ви зателефонували. Пере­прошую, але я повинен їх продовжити.

• Я зараз не маю часу, чи можна вам перетелефонувати?

• Дуже приємно вас чути, але зараз я мушу виходити чи розмовляти по телефону в присутності відвідувача.

142

Якщо у вас відвідувач, то попросіть того, хто зателефонував, зачекати. Неввічливо перебивати бесіду з людиною телефон­ними розмовами. До того ж це може стати джерелом особистої або конфіден-ційної інформації. Коли людина, яку ви прий­маєте, бачить, що під час бесіди з нею ви відкладаєте інші спра­ви, це примушує її відчути свою значимість для вас. Більше то­го, перериваючи бесіду, ви будете мати вигляд не поважної і завантаженої особи, а продемонструєте свою невихованість.

Зустрічаючись із конкретною особою, попередьте свого сек­ретаря, з ким вас з'єднувати, кого просити перетелефонувати пізніше, кому сказати, що згодом зателефонуєте самі.

ЗАНЯТТЯ 13

^{ЗАНЯТТЯ 13}

ДІЛОВІ ПАПЕРИ

Доповідна й пояснювальна записки

Доповідна записка — службовий документ, повідомлення з будь-якого питання на ім'я керівника установи з висновками й пропозиціями. Вона інформує керівника про стан справ, певні явища й факти, про виконану роботу, якусь ситуацію тощо.

За формою й змістом доповідна і пояснювальна записки близькі до заяви. Проте є певні відмінності: у заяві йдеться про особисте прохання, здебільшого не пов'язане з виконанням службових обов'язків, а доповідна записка складається в тому разі, коли треба висловити думку організації чи службової осо­би з певного питання, подати конкретні пропозиції щодо його розв'язання. Доповідні записки бувають інформаційного, звітного, ініціативного характеру.

З погляду адресності розрізняють внутрішні доповідні за­писки, що адресуються керівникові установи або підрозділу, де працює автор записки, і зовнішні, що адресується керівникові вищої організації.

Зміст доповідної записки повинен бути лаконічним за фор­мою викладу (він, як правило, розбивається на пункти), наведені факти — достовірними, пропозиції — чітко сформульованими.

Коли наведені факти або зроблені висновки й пропозиції по­требують цифрового чи документального підкріплення, то вони оформляються як додаток до неї. Закінчується доповідна запи­ска висновками, повідомленнями про заходи, вжиті на місцях, і конкретними пропозиціями.

Внутрішні записки оформляються на чистих аркушах па­перу й підписуються укладачем. Зовнішні записки пишуться на готових бланках, виходять від установи чи структурного підрозділу й підписуються керівником.

І внутрішні, і зовнішні записки датуються. Крім того, зовнішня записка (доповідна й пояснювальна) має ще й вихідний номер та реєструється. 144

Реквізити доповідної та пояснювальної записок

1. Найменування адресата — посада, прізвище та ініціали керівника, якому подається записка.

2. Назва документа (Пояснювальна (Доповідна) записка).

3. Заголовок.

4. Текст записки — інформація чи пропозиція з відповідною аргументацією.

5. Перелік додатків, якщо такі є, із зазначенням кількості ар­кушів.

6. Посада, прізвище та ініціали особи, що подає записку.

7. Дата складання записки.

8. Підпис автора записки.

Зразок 1

Кафедра української мови Проректорові

з наукової роботи проф. Зайківському М. І.

Доповідна записка 24.02.2003 р., №4 Про відрядження старшого викладача кафедри доц. Бойчука О. Д. до м. Сімферополя з 10 березня 2003 року терміном на 4 дні для виступу з доповіддю на семінарі.

Підстава: Лист Сімферопольського будинку науково-технічної пропаганди від 03.02.2003 р., № 2 і програма семінару.

Завідувач кафедри Власноручний підпис проф. Ю. С. Власенко

Пояснювальна записка. Існує два види таких документів. Пояснювальна записка може бути поясненням чи доповнен­ням до якогось основного документа (звіту, проекту і тощо), де дається опис роботи, виробів, безрозрахункових даних тощо, і документ особистого характеру, в якому пояснюють­ся певні дії службової особи (найчастіше порушення дис­ципліни, невиконання дорученої роботи і т. д.). Як правило, пояснювальні записки пишуться на вимогу керівника. Але можуть писатися з ініціативи підлеглого.

145

ЗАНЯТТЯ 13

Зразок 2

Проректорові з наукової роботи проф. Зайківському М. І. старшого викладача кафедри української мови Бойчука О. Д.

Пояснювальна записка Я, Бойчук Олександр Дмитрович, повернувся з наукового відрядження (до міста Сімферо­поля) із запізненням на один день (повернувся не 14 березня, як було заплановано, а 15). Справа в тому, що дирекція Сімферопольського будинку науково-технічної пропаганди проси­ла мене виступити 14 березня цього року перед працівниками місцевого радіо і телебачення з лекцією „Культура української мови". Відмовитись мені було незручно.

Старший викладач кафедри

української мови Власноручний підпис доц. О. Д. Бойчук

15.03.2003 р.

Слова й словосполучення, характерні для доповідної і пояс­нювальної записок: доповідаю ..., підкреслюю, що робота ... виконана своєчасно і доброякісно та вважаю, що ... заслуговує нагороди ...; прошу виділити для ремонту храму ... школи ... лікарні ... гривень; відрядити до ...; за обопільною угодою ...; запізнився (-лася) через ...;не було виконано своєчасно роботу через непорозуміння ... непередбачені обставини ... неспро­можність; повинні були завершити роботу ... але цього не сталося через недбалість ... безвідповідальність ... тому вва­жаю, що потрібно вжити відповідних ... суворих заходів дис­циплінарного впливу щодо ... і т. д.

ЕТИКЕТНІ ФОРМУЛИ