У транспорті

На роботу й з роботи та в різних справах нам доводиться до­биратися, як правило, громадським транспортом. Щоб не зіпсу­вати настрою собі й навколишнім людям, у транспорті треба виявляти стриманість і ввічливість. Цьому допомагають фор­мули етикету.

Передайте, будь ласка, гроші на талон! Закомпостуйте, будь ласка, талон! Дозвольте, будь ласка, пройти вперед! Пройдіть, будь ласка, трохи вперед! Прошу, проходьте, будь ласка! Пропустіть, будь ласка! Будьте ласкаві, яка наступ­на зупинка? Скажіть, будь ласка, Ви виходите зараз? Скажіть, будь ласка, Ви виходите на наступній зупинці? Скажіть, будь ласка, як доїхати (дістатися) до...? Чине ска­жете мені, добродію, як зручніше доїхати (дістатися) до ...? Даруйте, Ви не скажете, де краще мені вийти... Скажіть, будь ласка, де варто робити пересадку на іншу лінію метро, щоб дістатися до... Звільніть, будьте ласкаві, місце для ба­бусі (для дитини)! Сідайте, будь ласка! Можна сісти біля Вас? Будь ласка (прошу Вас), посуньтеся. Зупиніть, будь ла­ска, навпроти кав'ярні! А де зупинка на вимогу пасажирів? Скажіть, будь ласка, чи можна відчинити вікно?

Шанобливе ставлення до інших, намагання не створювати незручностеи для навколишніх людей відзначає людей інтелігентних, вихованих. Така поведінка позитивно впливає 184

на самопочуття людини, а отже, й на її діяльність, на її стосун­ки в робочому колективі.

РОБОТА НАД МОВОЮ

Міні-диктант

Уривок запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим. Помилки, якщо во­ни трапляться, виправте і з'ясуйте їх.

Для Української держави українська мова є однією з ознак її державності, вона інтегрує населення в громадянство, маркує територію, надає офіційної репрезентативності керівництву і адміністративно-управлінському устрою, забезпечує ділове спілкування, представляє Україну в міжнародному співтова­ристві як самостійну і самобутню з усіма виразними державни­ми ознаками країну.

Літературна мова для кожної нації є важливим засобом єднання людності в націю. Для українців, землі яких були довгі історичні часи розірвані між кількома чужими державами, ук­раїнська літературна мова була, за висловом Івана Франка, „репрезентанткою національної єдності, рідним огнивом, що сполучає їх в одну органічну цілість", що єднало і єднає ук­раїнців, виховує відчуття спільності (Л. Мацько).

Правопис

Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленим апострофом; 2) без апострофа.

РІЗДВ..ЯНИЙ, присв..ята, острів..янин, дзв..якнути, сурм..янйй, духм..яний, св..ятковий, тьм..яний, зм..яклий, слов..яни, медв..яний, пір..я, цв.-ях, знічев.-я, ін..єкція, моркв..яний, мавп..ячий, з..ясувати, ім..я, різьб..яр, рутв..яний.

Ключ. З других букв першої колонки повинно скластися сло­во, яким закінчується вислів Іммануїла Канта: „Закон, що жи­ве в нас, називається..."

Правописний коментар

Вживання апострофа

Апостроф у незапозичених словах ставиться перед я, ю, є, ї: а) після губних м, в, п, б, ф („мавпа буф"), якщо губний стоїть

185

ЗАНЯТТЯ 16

ЗАНЯТТЯ 16

на початку кореня, після голосного або після р: зв'язок, здо­ров'я, черв'як;

б) після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: без'ядерний, ін'єкція, дит'ясла;

в) після р, коли далі чується звук й: сузір'я, бар'єр.

В інших випадках апостроф не ставиться: цвях, Звягіль (губний не на початку кореня, не після голосного й не після р), буряк, Рєпін (після р нема звука й).

В іншомовних словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф („мавпа буф"), шиплячих ж, ш, ч („ще їжджу"), г, к, х, ґ та р, якщо далі виразно чується звук й: комп'ютер, миш'як, Рейк'явік, Руж'є, Григор'єв; але: бюро, кю­вет, гяур. Після зубних д, т, з, с, ц, л, н („де ти з'їси ці лини") у такому разі ставиться ь, а не апостроф: портьєра, пасьянс, Ла­ву азьє.