25. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного вико­навця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час ви­конання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, по­рушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскар­ження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої по­садової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізна­тися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи держав­ної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа дер­жавної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних при­чин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржува­ні рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задо­вольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом по­новлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного вико­навця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмо­ву в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було по­становлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Список літератури

1. Конституція України від 28.06.1996

2. Цивільно-процесуальний кодекс України від 1.09.2005

3. Боннер А. Т., Квиткин В. Г. Судебный контроль в области государственно­го управления. — М, 1973.

4. Борисова Е. А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе. — М., 2000.

5. Викут М. А. Стороны — основные лица искового производства. — Сара­тов, 1968.

6. Гурвич М. А. Судебное решение. Теоретические проблемы. — М., 1976.

7. Гурвич М. А. Учение об иске. — М., 1981.

8. Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы за­шиты права. М., 1979.

9. Заворотько П. П., Штефан М. И. Особи, які беруть участь у справі. — К., 1967.

10. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. — К., 1969.

11. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Судове рішення. — К., 1970.

12. Кожухарь А. Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. — Кишинев, 1989.

13. Осокина Г. Л. Право на защиту в исковом производстве. — Томск, 1990.

14. Пащук А. Й. Позов в радянському процесуальному праві. — Львів, 1971.

15. Пушкар Е. Г. Конституционное право на судебную защиту. — Львов, 1982.

16. Тертышников В. И. Гражданский процесс. Курс лекций. — Харьков, 2003.

17. Фурса С. Я., Щербак С. В. Виконавче провадження в Україні. — К., 2002.

18. Чечина Н. А, Основные направления развития науки советского гражданского процессуального права. — Л, 1987.

19. Чечот Д. М. Административная юстиция (теоретические проблемы). — Л., 1973.

20. Чечот Д. М. Неисковые производства. — М., 1973.

21. Чечот Д. М. Субъективное право и формы его защиты. — М., 1968.

22. Шерстюк В. М. Судебное представительство по гражданским делам. — М., 1988.

23. Шишкин В. И. Конституционное право на обжалование в суд действий должностных лиц. — К., 1990.

24. Штефан М. Й., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання судових рішень. — К., 2001.

25. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К., 1992.

26. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник. — К., 2001.

27. Штефан М. Й., Дрижчана Е. Г., Гусев Е. В. Представительство граждан в суде. — К., 1991.

28. Юрков Б. Н. Производство по делам, возникающим из административно-правовых отношений. — Харьков, 1980.