49. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).

Відповідно до Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 року під колективним трудовим спором розуміють розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо встановлення умов праці або застосування законодавства про працю.

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених:

• пунктами „а” і „б” ст. 2 Закону, примирною комісією, а у разі неприйняття рішення у строки, встановлені ст. 9 Закону – трудовим арбітражем;

• пунктами „в” і „г” ст. 2 Закону – трудовим арбітражем.

Сторонами колективного трудового спору є з однієї сторони – колектив найманих працівників, або їх окремі категорії, а з іншої сторони є власник або уповноважений ним орган.

В особливому порядку вирішуються колективні трудові спори працівників прокуратури, суду, органів безпеки, внутрішніх справ (крім технічного і обслуговуючого персоналу).

Колективний трудовий спір виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих представників одержав від власника повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника, коли строки розгляду вимог закінчились, а відповіді від власника не надійшло.

Перед цим, на початку конфлікту колектив працівників на виробничому рівні формує свої вимоги і затверджує загальними зборами найманих працівників. Ці вимоги мають бути підписані працівниками і вважаються дійсними за на наявності не менше половини підписів членів трудового колективу. Разом з висуненням вимог трудовий колектив визначає орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.

Вимоги працівників оформляється протоколом і направляється власнику, який зобов’язаний розглянути вимоги працівників і в 3-денний строк повідомити працівника про своє рішення.

Рішення викладається у письмовій формі і на наступний день надсилаються представницькому органу разом із економічним обґрунтуванням.

Розгляд трудових спорів, що виникають між сторонами щодо встановлення нових або зміни існуючих умов праці та виробничого побуту здійснює примирна комісія – це орган призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору та який складається із представників сторін.

Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні у 3-денний строк, на галузевому – у 5-денний строк, на національному у 10-денний з моменту виникнення трудового спору.

На період участі у примирній комісії її членам надається вільний від роботи час. Рішення примирної комісії оформлюються протоколом і мають для сторін обов’язкову силу, а також виконується в порядку, передбаченому самим рішенням.

Трудовий арбітраж створюється за ініціативою однієї із сторін або незалежного посередника в разі неприйняття примирною комісією рішення в установлені строки, а також в разі невиконання вимог законодавства про працю.

Трудовий арбітраж – це орган який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб та приймає рішення по суті трудового спору.

До його складу можуть входити народні депутати, представники органів державної влади і місцевого самоврядування.

Якщо сторони не погоджуються з рішенням трудового арбітражу, то вони звертаються до Національної служби посередництва і примирень (НСПП), яка створюється з метою сприяння поліпшення трудових відносин та запобігання виникненню спорів, їх прогнозування та сприяння своєчасному вирішенню. Вона утворюється Президентом України, і має свої відділення в АРК та областях.

Рішення Служби носять рекомендаційний характер.

Коли примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору у зв’язку з відмовою власника задовольнити вимоги найманих працівників як крайній захід може бути застосовано страйк.