33. Договір позики. Факторинг. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'я­зується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових кош­тів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості (ст. 1046 ЦК).

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, без­відплатний або відплатний.

Сторонами договору є позикодавець та позичальник. Це можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права, однак пози­кодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками.

Істотною умовою договору позики є його предмет. Пред­метом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові кошти, зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму, а якщо йшлося про зазначені вище речі — рівну кількість речей того самого роду та такої самої якості. Тобто в договорі позики не можна пе­редбачити повернення замість грошей інших речей і навпаки, оскільки в такому разі матимуть місце фактичні правовідноси­ни купівлі-продажу.

Форма договору: усна або письмова. Спрощене оформлен­ня договору позики можливе шляхом представлення розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Проте складання розписки позичальником не є письмовою формою укладення договору позики, і в разі як­що такої письмової форми вимагає закон, то наявність розписки не є перешкодою для настання для сторін наслідків, що пе­редбачено ст. 218 ЦК.

Момент переходу права власності на предмет позики зале­жить від того, що саме передається позичальникові за догово­ром. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем. Якщо мова йде про безготівкові розрахунки, то право власності позичальника виникає з моменту зарахування таких коштів на його рахунок у банку. В разі, якщо предме­том договору позики є речі, що визначені родовими ознаками, то право власності на них виникає в позичальника в момент фактичної передачі йому таких речей.

Законодавство не заперечує можливості існування так зва­ної цільової позики, тобто сторони однією з істотних умов та­кого правочину можуть передбачити використання грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками, лише в певних чітко визначених цілях.

Договір позики може бути як відплатним, так і безоплат­ним. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено догово­ром або законом. Розмір і порядок одержання процентів вста­новлюються договором. Якщо договором не встановлено роз­мір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Якщо немає іншої домовленості сторін, проценти випла­чуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК). Безпроцентним вважається договір позики, якщо одночасно виконуються всі такі умови:

1. в договорі позики не передбачено умов щодо розміру та порядку виплати процентів;

2. сторонами договору є лише фізичні особи;

3. сума договору позики не перевищує 50-тикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

4. договір позики не пов'язаний зі здійсненням підприємниць­кої діяльності хоча б однією із сторін.

Зміст договору становлять його права та обов'язки. Основ­ним обов'язком позичальника є повернення позикодавцеві по­зику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені ро­довими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що передав йому позикодавець) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред'явлення вимоги, позика позичальник має повер­нути протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем ви­моги про це, якщо інше не встановлено договором. Вимогу про повернення позики може бути пред'явлено в усній або в письмовій формі, залежно від форми договору.

Позика вважається повернутою в момент передання позико­давцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.