36. Договір комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок ко­мітента (ст. 1011 ЦК).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами договору є комітент і комісіонер. Комітент — це особа, яка дає комісійне доручення, а комісіонер — особа, яка приймає комісійне доручення. Комітентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації в межах своєї спеціальної правоздатності. Комісіонер, виконуючи доручення, укладає правочини з третіми особами.

Істотними умовами договору є умови про предмет та ціну.

Предметом договору комісії є правочин, який комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента з приводу продажу чи купівлі майна. Тобто предметом договору є юри­дичні акти (правочини), а не фактичні дії, як, наприклад, у до­говорах перевезення, зберігання тощо.

Майно, з приводу якого може бути вчинено комісійний до­говір, частіше конкретно визначено у нормативних актах. Крім того, є перелік речей, які не підлягають прийняттю на комісію (наприклад, зброя, боєприпаси (крім мисливської і спортивної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї), бойова і спеціальна військова техніка, вибухові речовини та вибухові засоби, отруйні речовини та інші).

Форма укладення договору — письмова.

Залежно від виду договору комісійне доручення може бути оформлено різними документами, зокрема, квитанцією, наря­дом тощо. Згідно з Правилами комісійної торгівлі непродоволь­чими товарами громадяни України повинні пред'являти пас­порт або документ, що його замінює, іноземні особи — відпо­відну посвідку на проживання в Україні або національний пас­порт з відміткою про перебування в Україні. Договір комісії окрім загальних підстав припинення догово­ру припиняється також у разі:

1. відмови комітента від виконання договору. Причому, якщо договір укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не піз­ніше ніж за 30 днів (частини 1—2 ст. 1025 ЦК);

2. відмови комісіонера від договору, якщо строк не встановле­но договором. При цьому, комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів (ч. 1 ст. 1026 ЦК);

3. смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи-комісіонера.

Законодавець передбачає наслідки припинення договору ко­місії.

Зокрема, в разі відмови комітента від договору він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлено — негайно, розпорядитися своїм майном, яке є в комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за ра­хунок комітента або продати майно за найвигіднішою для ко­мітента ціною. У разі відмови комітента від договору комісіо­нер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'я­зку з виконанням договору (частини 3—4 ст. 1025 ЦК).

Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повинен вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента. Комітент повинен розпорядитися своїм майном, яке є у ко­місіонера, протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору. У разі невиконання ко­мітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною (ч. 2 ст. 1026 ЦК).