42. Підвищена матеріальна відповідальність.

Досить часто трапляються випадки, коли фактична шкода в разі нестачі чи зіпсуття цінностей значно перевищує їх номінальну вартість.

Тому статтею 135 КЗпП передбачається підвищена матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну майну підприємства коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Така відповідальність встановлена Законом України від 6 червня 1995 року – за шкоду заподіяну підприємству працівниками, які виконують операції, пов’язані із заготівлею, продажем, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні і знищенні, недостачі або наднормативних їх витрат (крім витрат, сталися у зв’язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу, якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій).

При нестачі дорогоцінних металів: золота, срібла, платини та інших металів платинової групи відповідальність настає у подвійному розмірі вартості цих металів у повному вигляді за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

При нестачі дорогоцінного каміння: природних алмазів, смарагдів, рубінів, сапфірів, а також органогенних утворень, необроблених та оброблених, відповідальність настає у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

При нестачі огранованого дорогоцінного каміння , ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відповідальність настає у потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

При нестачі алмазів, інструментів і алмазних порошків з природних алмазів матеріальна відповідальність настає у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами.

Нестача рідкісних експонатів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, може викликати матеріальну відповідальність за оцінкою і проведеною експертизою з урахуванням історико-художньої цінності експонату і розміру відшкодування збитків, визначених відповідно у подвійному розмірі їх вартості.

Нестача іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті викликає матеріальну відповідальність у сумі, еквівалентній потрійній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного Банку України на день виявлення завданих збитків.

43. Порядок відшкодування шкоди.

Працівник, який заподіяв шкоду підприємству, установі або організації може добровільно її відшкодувати повністю або частково. Це відшкодування працівник може здійснити шляхом внесення певної грошової суми в касу підприємства або відшкодувати збитки в натурі. Для останнього необхідна згода власника або уповноваженого ним органу. В цьому випадку працівник може передати у власність підприємства рівноцінне майно на заміну втраченого або відремонтувати пошкоджене.

При відмові працівника від добровільного відшкодування заподіяних ним збитків відповідно до ч. 1 ст. 136 КЗпП відшкодування шкоди завданої працівником в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками – за розпорядженням вищестоящого органу в порядку підлеглості шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Згідно з ч. 2 ст. 136 КЗпП таке розпорядження повинно бути зроблене не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди і виконане не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника. У разі незгоди працівника з відрахуванням взагалі чи розміром встановленого відрахування працівник може подати заяву про розгляд спірного питання в комісію по трудових спорах, а потім до суду.

У решті випадків відповідно до ч. 3 ст. 136 КЗпП відшкодування збитків працівником забезпечується шляхом подання власником або уповноваженим ним органом заяви до суду. Такий позов може бути поданий протягом року з дня виявлення шкоди.

Судовому розгляду підлягають заяви власника підприємства або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток. До суду власник або уповноважений ним орган повинен звертатися також у випадках, коли розмір шкоди не перевищує середнього місячного заробітку, але відшкодування не може бути проведено за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу в зв’язку з закінченням строку на видання розпорядження або у випадках припинення працівником трудових відносин з даним підприємством.

При визначенні розміру відшкодування враховується розмір матеріальної шкоди, ступінь вини працівника і конкретні обставини за яких було спричинено матеріальні збитки. Такі обставини зазначені в ст. 137 КЗпП. Цю саму вимогу перед судом ставить і ст. 15 ЦПК України.