2. Правовий стан юридичної служби.

В сучасних умовах механізму господарювання чільне місце посідають економічні методи управління господарством, підвищується роль господарських договорів. Великого значення набуває правове забезпечення господарювання, підвищуються роль і авторитет правоохоронних органів та юридичних служб міністерств, інших органів виконавчої влади і підприємств.

Важливе значення має Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації.

У Загальному положенні про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженому Постановою КМУ від 27 серпня 1995 року №690 зазначено про єдність правової роботи.

Основними завданнями юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних актів міністерством, підприємством, а також їх керівниками та працівниками під час покладених на них завдань та функціональних обов’язків.

Положення про юридичну службу містить 12 пунктів, але умовно його можна згрупувати в 3 розділи:

1. Загальні положення;

2. Обов’язки юридичних служб;

3. Права та відповідальність юридичних служб.

У І розділі зазначається, що в міністерстві, іншому державному органі виконавчої влади, на державному підприємстві, в установі, організації залежно від обсягу, характеру і складності правової роботи створюються юридичне управління, відділ, сектор, бюро, група або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії.

Відповідно до сказаного вище, на всіх підприємствах і в організаціях повинні бути створені юридичні служби. Юридична служба є самостійним структурним підрозділом; залежно від обсягу, характеру і складності роботи визначається структура юридичної служби; встановлюється порядок створення та взаємовідносин юридичної служби і інших структурних підрозділів. Міністерство або підприємство зобов’язане створювати умови для нормальної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним зв’язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для виконання службових обов’язків, законодавчими та іншими матеріалами, літературними джерелами з правових питань.

Заборонено покладати на юридичну службу обов’язки, що не стосуються правової роботи, тобто не з метою виконати певні правові вимоги і не передбачені Загальним положенням. Це є відповідною гарантією того, що юристи зможуть займатися виключно правовою роботою і виконувати функції покладені на них законодавцем.

Загальне положення також встановлює, що правову допомогу підприємству можуть надавати на підставі договору адвокат, адвокатські бюро, фірма, контора, інше адвокатське об’єднання, а також фізична чи юридична особа, яка має ліцензію на здійснення юридичної допомоги, тобто ті, що не входять в структуру підприємства.

Таким чином розглянемо обов’язки, які покладаються на різні юридичні служби згідно з Загальним положенням.

Юридична служба міністерства виконує:

• організовує і бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політики у відповідній галузі, захисті законних інтересів міністерства;

• забезпечення забезпечує правильне застосування законодавства, в Міністерстві, на підприємствах;

• перевіряє відповідність законодавству проектів наказів та інших нормативних актів;

• разом з іншими структурними підрозділами переглядає відомчі нормативні акти з метою переведення їх у відповідність до законодавства;

• бере участь в організації і проведенні семінарів.

Юридична служба підприємства:

• організовує та забезпечує правильне виконання актів законодавства;

• організовує юридичну роботу і бере участь у підготовці наказів на підприємстві;

• не допускає приймання актів нормативного характеру без перевірки;

Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до законодавства проектів, рішень, наказів, інших правових актів Міністерства, підприємства, які суперечать закону, є обов’язковими для розгляду керівниками Міністерства, підприємства та їх структурних підрозділів.