40. Обмежена матеріальна відповідальність.

Обмежена матеріальна відповідальність – це обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, але не більше встановленої законом межі, тобто не більше його середньомісячного заробітку.

Відповідно до ст. 133 Кодексу законів про працю обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1. працівники – за зіпсування чи знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку, зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріальних чи грошових цінностей.

Видача інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих у користування працівника, має бути оформлена документально і посвідчуватися підписом працівник.

До зайвих грошових виплат відносяться суми стягнених штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв’язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, не правильним формулюванням причини звільнення, а також заробітної плати, виплаченої працівникові за зайве надані дні чергової відпустки без виключення днів прогулу. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаних виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуванням матеріальних цінностей, вони зобов’язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством. Керівні службові особи в цих випадках несуть матеріальну відповідальність в межах свого середнього місячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована й безпосередніми заподіювачами. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На керівних працівників може бути покладена матеріальна відповідальність у межах середньомісячної заробітної плати, якщо з їх вини не було вжито своєчасно заходів до стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів і таку можливість підприємство втратило.

41. Повна матеріальна відповідальність.

У трудовому праві межі матеріальної відповідальності працівників диференціюються залежно від форми вини працівника, характеру допущеного ним порушення обов’язків, виду майна, якому заподіяна шкода, і трудової функції, що виконується працівником.

За шкоду, заподіяну підприємству працівники несуть матеріальну відповідальність у певному обсязі тільки у випадках, прямо передбачених законодавством України. Перелік цих випадків дає ст.. 134 КЗпП, яка передбачає вісім випадків такої відповідальності:

1. Матеріальна відповідальність на підставі письмових договорів. За таким договором працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження майна та інших цінностей переданих йому для зберігання або інших цілей.

2. Повна матеріальна відповідальність настає за шкоду, заподіяну працівниками підприємству у випадках, коли майно або інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Термін „під звіт” означає, що працівники повинні повністю звітувати перед власником або уповноваженим ним органом за одержані цінності, тобто подати документи про відправлення вантажу, здання одержаних цінностей на склад, використання їх на виробництві за розпорядженням службових осіб тощо. Працівник, який одержав матеріальні цінності і не звітував про них у разі їх відсутності несе повну матеріальну відповідальність незалежно від виду майна і мети його використання.

3. Матеріальна відповідальність у повному обсязі настає також у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. (п.3 ст. 134 КЗпП). До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої злочином, повинні додаватися докази, що підтверджують здійснення працівником таких дій, встановлених в порядку кримінального судочинства.

4. При заподіянні шкоди майну підприємства працівником, який був у нетверезому стані також настає повна матеріальна відповідальність (п. 4 ст. 134 КЗпП). Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, і тому повна матеріальна відповідальність за шкоду наступає не залежно від того, умисно чи з необережності заподіяна шкода.

5. Матеріальна відповідальність у повному розмірі настає також у випадку, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів, у тому числі при їх виготовленні, і також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові у користування.

Така відповідальність може бути покладена на працівника при встановленні факту, що працівник під час виробничого процесу бажав заподіяти підприємству шкоду або свідомо допускав її настання.

6. Чинне законодавство покладає повну матеріальну відповідальність на працівника за заподіяння шкоди підприємству навіть у випадку коли з цим працівником не укладався договір про повну матеріальну відповідальність.

Така відповідальність може бути покладена на працівника за шкоду заподіяну викраденням, загибеллю або нестачею великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней, що належать сільськогосподарським підприємствам аграрного промислового комплексу.

7. Робітники і службовці винні у заподіянні шкоди підприємству, з яким вони перебувають у трудових відносинах, але не при виконанні трудових обов’язків, відповідають за цю шкоду у повному розмірі.

Така шкода може бути завдана як протягом робочого часу, коли працівник не виконував своїх трудових обов’язків, так і в вільний від роботи час.

8. Повна матеріальна відповідальність передбачається також для службових осіб, які заподіяли шкоду підприємству незаконним звільненням з роботи або переведенням працівника на іншу роботу коли на користь такого працівника стягується заробітна плата та за час вимушеного прогулу.

Матеріальну відповідальність несуть ті службові особи, які підписали наказ про звільнення чи переведення працівника. У випадку, коли таке звільнення або переведення визнається незаконним, працівник поновлюється на роботі і на його користь стягується заробітна плата.

Керівники структурних підрозділів та інші посадові особи, які готували матеріали для керівника підприємства, матеріальної відповідальності не несуть.