6. Поняття трудових правовідносин, їх елементи і суб’єкти.

В основі поняття "правовідносини" лежить, поєднання функціонуючих в суспільстві відносин і регулюючого впливу правової норми. Правова норма - це встановлене чи санкціоноване державою і закріплене в правовому акті правило правомірної поведінки чи діяльності учасників суспільних відносин, яке є обов'язковим для них, встановлює їх юридичні права і обов'язки і направлене на регулювання і охорону цих відносин.

Стосовно предмета трудового права правова норма здійснює регулюючий вплив на суспільні трудові та пов'язані з ними відносини, які виникають на ринку праці. Будучи врегульованими норми трудового права, ці суспільні відносини набувають форму правових і стають правовими відносинами.

Слід зазначити, що відносини з приводу застосування праці не завжди функціонують в правовій формі, а можуть регламентуватися звичаями, моральними нормами та ін. Але суспільні відносини які виникають при використанні найманої праці потребують обов'язкового правового регулювання.

Правове регулювання - це результат нормотворчої і правозастосовчої діяльності держави, вираження державної волі стосовно суспільних відносин. В системі правовідносин, що регулюються трудовим правом, трудовим правовідносинам належить головна роль, оскільки саме вони визначають необхідність створення і розвитку всіх інших, похідних від них відносин. Трудові правовідносини - це юридична форма вираження суспільно-трудових відносин, які виникають на двосторонній основі. Трудові правовідносини характеризуються певними особливостями, які дозволяють відрізнити їх від схожих правовідносин, пов'язаних з працею, але регульованих нормами цивільного права.

Характеризуючи трудові правовідносини , їх можна віднести до категорії складних, оскільки ш властивий комплекс кореспондуючих прав і обов'язків. Якими наділені їх сторони. Трудові правовідносини носять особистісний характер, так як права і обов'язки робітників складають особистісний зміст трудових правовідносин відображають їх індивідуалізацію, закріплену трудовим договором. Трудові правовідносини базуються на відшкодувальному принципі - обов'язковості винагороди за затрачену працю, яка в економічному плані виражає ступінь експлуатації найманого робітника роботодавцем.

І нарешті, трудові правовідносини носять тривалий характер; вони не припиняються з припиненням робочого часу, на час перебування працівника у відпустці чи його відсутності на роботі з іншої причини за умови не розірвання трудового договору.

Отже, трудові правовідносини це юридична форма вираження суспільно-трудових відносин між працівником і роботодавцем, що закріплює їх трудові права і обов'язки по виконанню за винагороду обумовленої трудовим договором роботи за умови створення роботодавцем для цього належних умов.

Підставою виникнення трудових правовідносин є юридичний факт, конкретна обставина, з якою правова норма пов'язує певні правові наслідки. Стосовно трудових правовідносин юридичним фактом є укладення добровільної угоди - трудового договору між роботодавцем і працівником, результатом якого є видання указу чи розпорядження про призначення на посаду, зарахування на роботу. В деяких випадках трудові правовідносини виникають в результаті складного юридичного факту — застосування проміжних, додаткових умов відбору і за рахування на роботу(конкурсний відбір) . працевлаштування молодих спеціалістів проводиться на умовах контракту, укладеного з державою. Підставою виникнення трудових правовідносин може слугувати акт про обрання на посаду ( при прийомі на виборну посаду), чому, як правило, передує згода кандидата. Отже, передумови виникнення трудових правовідносин можуть бути різноманітними і розрізнятися за формою залучення громадян до праці.

Юридичним фактом, який викликає припинення трудових правовідносин, може слугувати угода сторін, одностайне волевиявлення будь-якої з них , ініціатива третьої сторони. Крім того, припинення трудового договору може наступити в зв'язку з певними подіями: закінчення строку договору, смерть працівника, призов на військову службу і т. ін.