25. Поняття оплати праці.

Стаття 43 Конституції України відповідно до ст. 23 “Загальної декларації прав людини” проголошено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Питання законодавчого регулювання оплати праці прав працівників на оплату праці та їхнього захисту визначаються Конституцією, а також Кодексом законів про працю (КЗпП). Законами України “Про оплату праці”, “Колективні договори й угоди”, “Про підприємництво в Україні” і інші.

Особливість регулювання трудових відносин з питань щодо оплати праці полягає в тому, що воно здійснюється розгалуженою системою.

Заробітна плата – це та частина національного доходу яка іде на задоволення особистих потреб працівників та членів їх сімей.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, репутації його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачення чинним законодавством, премії пов’язанні з виконанням виробничих завдань і функцій.

Існує два способи регулювання оплати праці: державне і договірне регулювання оплати праці.

Державна здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємства, заснованих на державній комунальній власності працівників підприємств, установ та організацій, що фіксуються або готуються з бюджету регулювання фондів оплати праці працівників-монополістів згідно з Переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Тарифна сітка (система посадових окладів) допускається на основі тарифної ставки робітника одного розряду яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, міжкваліфікаційних співвідношень, розмірів тарифної ставки.

Тарифна ставка – це оплат за одиницю часу чи одиницю виготовленої продукції.

Існує така кваліфікація тарифних ставок:

• за часом: годині, денні, місячні.

• За умовами праці: для нормальних умов, для шкідливих умов, для особливо шкідливих умов.

• за кваліфікацією працівника: тарифна ставка першого розряду; тарифна ставка другого розряду та третього розряду.

Тарифна сітка – це шкала, що визначає співвідношення в оплаті праці при виконанні різної кваліфікації.

Тарифно – кваліфікаційний довідник – це перелік професій та видів робіт які застосовуються в державі та їх кваліфікаційні характеристики.

Схема посадових окладів – це перелік всіх посад, які є в цій галузі господарства, зазначення місячного посадового окладу.