16. Управління трудовими відносинами. Стилі керівництва.

Управління персоналом – це специфічна функція управління діяльності, головним об’єктом якої є люди, що входять у певні соціальні групи, трудові колективи.

Основною метою управління персоналом є:

1. Формування висококваліфікованого, відповідального за доручену справу персоналу з сучасним економічним мисленням та розвитком почуття професійної гордості;

2. Забезпечення соціальної ефективності колективу.

Отже, управління персоналом – це і наука, і мистецтво ефективного управління людьми в умовах їх професійної діяльності. Це система принципів, методів і механізмів оптимального комплектування, розвитку і мотивації та раціонального використання персоналу.

Управління персоналом повинне відповідати концепції розвитку підприємства, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю під час формування, закріплення і використання персоналу.

Управління персоналом як цілісна система виконує такі функції:

• організаційну – планування потреб і джерел комплектування персоналу;

• соціально-економічну – забезпечення комплексу умов і факторів, спрямованих на раціональне закріплення і використання персоналу;

• відтворювальну – забезпечення розвитку персоналу.

В процесі управління виділяють стилі керівництва.

Стиль керівництва – це спосіб, яким керівник керує підпорядкованими йому працівниками, а також незалежний від конкретної ситуації управління зразок поведінки керівника. За допомогою встановленого стилю керівництва повинна досягатися задоволеність працею і заохочуватись продуктивність працівників.

Розрізняють такі стилі управління:

• орієнтований на задачу, яку необхідно виконати;

• особистісно-орієнтований, при якому в центрі уваги стоять працівники з їх потребами та очікуваннями.

Стилю керівництва властиві:

• результати, які повинні бути досягнуті за допомогою стилю керівництва, містять декілька компонентів, які не можуть бути зібрані в єдине;

• абсолютизація стилю управління розглядається як спосіб, за допомогою якого підвищується продуктивність праці;

• ситуація управління розглядається як незмінна, в той же час через певний проміжок часу вона може змінитися, і керівник, відповідно, повинен змінити своє ставлення до окремих працівників.

Традиційно виділяють такі стилі управління: авторитарний (диктаторський), демократичний і ліберальний (невтручання). Кожен з цих стилів може бути оптимальним у відповідних обставинах і умовах процесу трудової діяльності. Існує багато інших класифікацій стилів керівництва.

17. Класифікація кадрових документів та вимоги до їх ведення.

Документ – це засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації про факти, події та розумової діяльності людей.

Всі документи поділяються на:

• довідково-інформаційні: довідки, заяви, доповідні і пояснювальні записки;

• розпорядчі: накази, розпорядження, постанови.

• Організаційні: характеристики, інструкції.

• Методична документація: заяви в суд, скарги, протест прокурора, рішення суду і ін.

Кожен документ повинен бути правильно оформлений, тобто він повинен мати всі реквізити, повинен бути завірений печаткою, підписаний, інакше він буде юридично не дійсний.

Для органів управління діє уніфікована система організаційно-розпорядчих документів.

Документи оформляються на стандартних бланках або листках. Не допускається на документі будь-яке виправлення. Документ не повинен суперечити законодавству і вказівкам дирекції. Його зміст повинен бути викладений стисло, точно, щоб в простих реченнях була зрозуміла його суть.

Важливе місце займають документи по особовому складу.

До них належать:

• заяви про прийняття, переведення і звільнення працівника з роботи;

• накази по особовому складу;

• автобіографія;

• характеристики

• контракти по найму працівників.

Основні документи з обліку кадрів можна умовно поділити на документи лише персонального і документи персонального та загального обліку кадрів.