- •Навчальний посібник
- •Трудове право
- •1. Поняття трудового права. Трудове право як галузь права.
- •2. Система трудового права.
- •3. Джерела трудового права.
- •4. Функції трудового права.
- •5. Працівники, як суб’єкти трудового права.
- •6. Поняття трудових правовідносин, їх елементи і суб’єкти.
- •7. Зміст трудових правовідносин.
- •8. Поняття зайнятості населення.
- •9. Поняття працевлаштування та його правові форми.
- •10. Поняття колективного договору.
- •11. Колективні угоди та їх види.
- •12. Поняття трудового договору та його зміст.
- •13. Строки й форма трудового договору.
- •14. Випробування при прийнятті на роботу. Строки випробування.
- •15. Переведення на іншу роботу у разі виробничої потреби, у разі простою, за станом здоров’я.
- •16. Підстави припинення трудового договору.
- •17. Порядок звільнення з роботи.
- •18. Відсторонення працівника від роботи.
- •19. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи.
- •20. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •21. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •22. Поняття робочого часу та його види.
- •23. Режим і облік робочого часу.
- •24. Поняття надурочних робіт.
- •25. Поняття оплати праці.
- •26. Порядок виплати заробітної плати.
- •27. Поняття гарантійних виплат.
- •28. Поняття дисципліни праці і внутрішнього трудового розпорядку.
- •29. Поняття юридичної відповідальності і дисциплінарного проступку.
- •30. Види дисциплінарної відповідальності. Загальна дисциплінарна відповідальність.
- •31. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни і порядок їх застосування.
- •32. Поняття часу відпочинку.
- •33. Види часу відпочинку.
- •34. Поняття і види відпусток.
- •35. Порядок надання відпусток.
- •36. Поділ та перенесення відпусток.
- •37. Поняття матеріальної відповідальності.
- •38. Підстави і умови матеріальної відповідальності.
- •39. Види матеріальної відповідальності.
- •40. Обмежена матеріальна відповідальність.
- •41. Повна матеріальна відповідальність.
- •42. Підвищена матеріальна відповідальність.
- •43. Порядок відшкодування шкоди.
- •44. Поняття охорони праці за трудовим законодавством.
- •45. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії.
- •46. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, аварій.
- •47. Поняття трудових спорів та їх класифікація.
- •48. Судовий порядок розгляду трудових спорів.
- •49. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).
- •50. Поняття страйку.
- •Список літератури
- •Цивільне та сімейне право
- •Цивільне право, як галузь права.
- •2. Джерела цивільного права. Цивільне законодавство.
- •3. Цивільно-правові відносини.
- •4. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
- •5. Юридична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •Порядок виникнення і припинення діяльності юридичної особи.
- •Поняття та види об’єктів цивільно-правових відносин.
- •8. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Правочини.
- •9. Умови дійсності правочину.
- •10. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •11. Здійснення суб'єктивних цивільних прав і виконання цивільних обов'язків
- •12. Представництво та довіреність.
- •13. Захист цивільних прав та інтересів.
- •14.Цивільно-правова відповідальність.
- •15. Строки та терміни здійснення й захисту цивільних прав і виконання цивільних обов’язків.
- •16.Поняття та види позовної давності. Початок перебігу строків позовної давності.
- •17. Зупинення та переривання строків позовної давності.
- •18. Загальні положення про право власності.
- •20. Речові права на чуже майно.
- •21. Захист права власності та інших речових прав.
- •22. Загальні положення про цивільне зобов’язання.
- •23. Загальні положення про цивільний договір.
- •24. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •25. Договір купівлі-продажу.
- •26. Договір поставки та договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- •28. Особливості договору міни та дарування.
- •29. Договір довічного утримання.
- •30. Договір підряду.
- •31. Загальні положення договору найму (оренди). Позичка.
- •32. Кредит. Договір банківського вкладу та банківського рахунку.
- •33. Договір позики. Факторинг. Договір позики
- •Договір факторингу
- •34. Безготівкові розрахунки.
- •35. Договір доручення.
- •36. Договір комісії.
- •37. Договір зберігання.
- •38. Договір страхування.
- •39. Договір перевезення.
- •40. Право інтелектуальної власності. Авторське право та суміжні права.
- •41. Право промислової власності.
- •42. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання. Житловий фонд та його види.
- •43. Договір житлового найму. Порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов.
- •44. Загальні положення про спадкування.
- •45. Спадкування за заповітом.
- •46. Спадкування за законом.
- •47. Оформлення та охорона спадкових прав.
- •48. Поняття шлюбу та його реєстрація. Недійсність шлюбу.
- •49. Права та обов’язки подружжя по утриманню. Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання. Шлюбний договір.
- •50. Право особистої приватної та спільної сумісної власності подружжя.
- •Список літератури
- •Цивільний процес
- •2. Склад суду. Відводи.
- •3. Учасники цивільного процесу. Поняття, ознаки, правовий стан.
- •4. Треті особи у цивільному процесі.
- •5. Процесуальне правонаступництво.
- •6. Поняття доказів.
- •7. Види процесуальних строків.
- •8. Поняття про судові виклики і повідомлення.
- •9. Види судових витрат.
- •10. Процесуальний примус.
- •11. Наказне провадження.
- •12. Позовне провадження.
- •13. Порядок пред’явлення позову. Форма і зміст.
- •14. Провадження у справі до судового розгляду.
- •15. Судовий розгляд.
- •16. Окреме провадження.
- •17. Порядок допиту свідків.
- •18. Дослідження письмових та речових доказів.
- •19. Фіксування цивільного процесу.
- •20. Судові рішення, їх види, зміст.
- •21. Порядок заочного розгляду справи.
- •22. Апеляційне провадження.
- •23. Касаційне провадження.
- •24. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших організацій.
- •25. Судовий контроль за виконанням судових рішень.
- •Список літератури
- •Організація роботи з кадрами
- •1. Поняття кадрів і їх класифікація.
- •3. Планування роботи з кадрами.
- •4. Облік та звітність з кадрів.
- •7. Проблема адаптації кадрів
- •8. Планування трудового шляху особи.
- •9. Психологічна підготовка кадрів до нововведень.
- •10. Навчання і підвищення кваліфікації працівників.
- •11. Зміст підготовчої роботи, що передує атестації керівників, інженерно-технічних працівників і службовців.
- •12. Мета, завдання і порядок проведення атестації працівників.
- •13. Кадровий резерв: формування та підготовка.
- •14. Плинність кадрів: аналіз причин та методи попередження.
- •15. Комплектування штатів підприємства.
- •16. Управління трудовими відносинами. Стилі керівництва.
- •17. Класифікація кадрових документів та вимоги до їх ведення.
- •18. Автоматизована система управління кадрами.
- •19. Основи проектування кадрової служби.
- •20. Прийняття та просунення по службі державного службовця.
- •Список літератури
- •Організація юридичної служби
- •1. Правова робота в господарській діяльності. Суб’єкти правової роботи на підприємствах.
- •2. Правовий стан юридичної служби.
- •3. Структура і керівництво юридичною службою.
- •4. Кваліфікаційна характеристика співробітників юридичної служби.
- •5. Планування роботи та діловодство юридичної служби.
- •6. Поняття і зміст договірної роботи.
- •7. Загальний порядок виконання договірної роботи.
- •8. Поняття, зміст, та значення господарського договору.
- •9. Умови та загальні принципи виконання господарських договорів.
- •10. Поняття та загальні положення організації претензійної роботи.
- •11. Організація і ведення позовної роботи.
- •12. Роль юридичної служби у зміцненні законності на підприємстві.
- •13. Основні напрямки роботи юридичної служби щодо забезпечення дотримання трудового законодавства і зміцнення трудової дисципліни.
- •14. Участь юридичної служби в охороні природного навколишнього середовища.
- •Список літератури
- •Аграрне право
- •1. Поняття та особливості аграрних правовідносин.
- •2. Земельні права суб'єктів аграрного підприємництва.
- •3. Правове становище селянських (фермерських) господарств.
- •4. Правове регулювання оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.
- •5. Правове регулювання соціального страхування і пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств.
- •6. Поняття і особливості кредитування виробників сільськогосподарської продукції.
- •7. Поняття та сутність виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.
- •8. Державне с/г підприємство як суб’єкт майнових прав.
- •9. Правове регулювання здійснення іноземних інвестицій в апк
- •10. Поняття і види джерел аграрного права
- •11. Особливості правосуб'єктності агропромислових, агроторговельних та інших об'єднань, комбінатів.
- •12. Суб'єкти зовнішніх аграрних правовідносин в агропромисловому комплексі.
- •13. Правове регулювання лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів агробізнесу.
- •14. Поняття корпоративного права управління акціонерів-учасників в агрогосподарських товариствах.
- •15. Право власності селянського (фермерського) господарства на землю, майно, кошти, вироблену продукцію, одержані прибутки (доходи).
- •16. Порядок утворення, управління, реорганізації та ліквідації сільськогосподарського підприємства.
- •17. Повноваження правління колективного сільськогосподарського підприємства
- •18. Земельні права суб'єктів аграрного підприємництва.
- •19. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права.
- •20. Дисциплінарна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств різних форм власності за скоєння дисциплінарного проступку.
- •Список літератури.
- •Правові основи підприємницької діяльності
- •1.Методи господарського права
- •2. Форми і засоби стимулювання розвитку підприємництва.
- •3. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.
- •4. Припинення діяльності субєктів підприємнмцької діяльності.
- •5. Державне регулювання якості продукції, робіт послуг.
- •6.Товариство з обмеженою відповідальністю.
- •7. Повне товариство.
- •8. Види господарських об'єднань
- •9. Поняття ринку цінних паперів, принципи його побудови та місце в структурі ринку фінансових відносин.
- •10. Страхування відповідальності.
- •11. Правове становище об’єднань суб’єктів підприємницької діяльності.
- •13. Поняття і види господарських товариств.
- •13. Установчі документи. Порядок їх прийняття.
- •14. Поняття і види акціонерних товариств.
- •15. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.
- •16.Поняття і види відповідальності
- •17. Підстави відповідальності
- •18. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності.
- •19. Способи приватизації
- •20. Правове регулювання сертифікації продукції, робіт, послуг.
- •Задачі Трудове право Задача 1
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Задача 26
- •Задача 27
- •Задача 28
- •Цивільне та сімейне право Задача 1
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Задача 9
- •Задача 10
- •Задача 11
- •Задача 12
- •Задача 13
- •Задача 14
- •Задача 15
- •Задача 16
- •Задача 22
- •Задача 23
- •Задача 24
- •Задача 25
- •Задача 26
- •Аграрне право
- •Задача 3
- •Задача 5
- •Задача 7
- •Задача 9
- •Задача 10
- •Правові основи підприємницької діяльності
- •Задача 2
- •Задача з
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Задача 9
- •Задача 10
- •Задача 11
- •Задача 12
- •Задача 13
- •Задача 14
- •Відповіді до задач Трудове право Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 9
- •Цивільне та сімейне право
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Задача 9
- •Задача 10
- •Задача 11
- •Задача 12
- •Задача 13
- •Задача 15
- •Задача 16
- •Задача 17
- •Задача 18
- •Задача 19
- •Задача 20
- •Задача 21
- •Задача 22
- •Задача 23
- •Задача 24
- •Задача 25
- •Задача 26
- •Задача 27
- •Задача 28
- •Задача 29
- •Аграрне право
- •Обмежена матеріальна відповідальність.
- •Повна матеріальна відповідальність.
- •Правові основи підприємницької діяльності
- •Список літератури
20. Дисциплінарна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств різних форм власності за скоєння дисциплінарного проступку.
Дисциплінарна відповідальність працівників радгоспів і міжгосподарських підприємств (організацій) здебільшого пов'язана з порушенням вимог щодо дисципліни праці та регулюється нормами трудового права. Як зазначено у ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни адміністрація підприємства, установи, організації застосовує відповідні заходи стягнення. Нарівні з нормами КЗпП України питання дисциплінарної відповідальності працівників регулюються спеціальними нормативними актами.
При прийнятті рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності керівник (директор) радгоспу чи міжгосподарського підприємства має додержувати вимоги суворої індивідуалізації стягнень залежно від тяжкості проступку, конкретних обставин його вчинення, сумлінності порушника при виконанні трудових і громадських обов'язків, його попередньої поведінки. Перед накладенням дисциплінарного стягнення адміністрація повинна одержати від працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, письмове пояснення своєї поведінки. Накладення дисциплінарного стягнення проводиться не пізніше місячного строку від дня виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Керівництво підприємства не має права накладати дисциплінарне стягнення, якщо від часу вчинення проступку минуло шість місяців. При притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності належить керуватися правилом: за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Коли вчинений дисциплінарний проступок мав своїм наслідком заподіяння майнової шкоди або ущемлення майнових інтересів підприємства, правопорушник поряд із дисциплінарною мусить притягатися і до матеріальної відповідальності.
У виховних цілях наказ про дисциплінарну відповідальність адміністрація оголошує всьому трудовому колективові радгоспу чи міжгосподарського підприємства (організації), а до відома правопорушника цей наказ доводиться під розписку. В разі відмови працівника підтвердити своїм підписом факт ознайомлення з наказом або розпорядженням складається відповідний акт. Згідно зі ст. 151 КЗпП України, якщо працівник протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, він уважається таким, що не мав стягнення.
21. Поняття і характеристика організаційно-правового забезпечення раціонального використання і охорони природних ресурсів суб'єктами аграрного підприємництва всіх форм власності і організаційно-правових форм.
Організаційно-правове забезпечення ефективного використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві — це сукупність організаційно-правових засобів, що забезпечують продуктивне, ощадливе, економне, екологічно безпечне використання земель та інших природних ресурсів, їх постійне відтворення і захист від погіршення якості у процесі сільськогосподарського виробництва. Юридичною базою правового забезпечення такого ощадливого використання земель і природних ресурсів є чинне законодавство.
Відповідно до Закону про колективне сільськогосподарське підприємство від 14 лютого 1992 р. земля передається у колективну власність або надається у постійне чи тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Колективне сільськогосподарське підприємство має право використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на землі корисні копалини місцевого значення, торф, лісові угіддя, водні об'єкти та експлуатувати інші корисні властивості землі. Правові засади ефективного природокористування у сільському господарстві передбачаються також щодо інших суб'єктів господарювання — державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств тощо. Згідно з Законом "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. користування землею та іншими природними ресурсами підприємство здійснює у встановленому порядку за плату, а у випадках, передбаченим законодавчими актами України, на пільгових умовах.
Сільськогосподарське підприємство зобов'язане своєчасно Здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на зниження і компенсацію негативного впливу його виробництва на природне середовище, здоров'я людей. Фінансування таких заходів робиться за рахунок власних коштів від продажу його майна або ж за рахунок бюджету відповідної місцевої ради або держави. В той же час таке підприємство несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони, раціонального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, відшкодовує збитки, завдані в результаті його діяльності. Закон "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 22 червня 1993 р.) передбачає порядок надання земель для його ведення, встановлює конкретні розміри ділянок, які можуть передаватися у власність та користування, визначає права і обов'язки щодо ефективного використання та охорони земель, закріплює право селянського (фермерського) господарства на використання загальнопоширених корисних копалин, водних об'єктів, лісових, мисливських угідь та інших природних ресурсів.
Право на одержання ділянок, інших природних ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, гарантує суб'єктам такої діяльності у сільському господарстві Закон "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. Створення необхідної природноресурсової бази для всебічного задоволення виробничих потреб, розвитку соціальної інфраструктури передбачається законодавством про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві. Забезпечення ефективного використання земель та інших природних ресурсів здійснюється за допомогою законодавства про використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки.
Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. визначає форми власності на природні ресурси, права громадян, які працюють у сільському господарстві, на участь у розробці та здійсненні заходів щодо раціонального і комплексного використання природних ресурсів, здійснення громадянами та юридичними особами агропромислового комплексу спеціального, а у випадках, передбачених законом, і. загального природокористування, гарантії їх реалізації, закріплює компетенцію рад та виконавчо-розпорядчих органів у галузі природокористування, функції управління в цій сфері тощо. Законодавство регламентує використання природних ресурсів, їх поділ на ресурси республіканського і місцевого значення, додержання екологічних вимог при їх використанні у сільському господарстві, економне та ефективне природокористування, здійснення екологічної експертизи у разі надання ресурсів у користування, проведення контролю за їх використанням та визначає види відповідальності за порушення вимог природокористування у сільському господарстві.
Земельний кодекс (в редакції Закону від 13 березня 1992 р.) визначає місце земель сільськогосподарського призначення в складі земель України, використання, порядок передачі їх у власність, надання у користування і в оренду, особливості їх правового режиму, порядок використання, права і обов'язки землевласників та землекористувачів по раціональному використанню, відтворенню і охороні цих земель, підстави припинення права колективної і приватної власності, користування землями сільськогосподарського призначення та форми охорони порушених прав землевласників, користувачів таких земель. Закон України "Про плату за землю" (в редакції 1996 р.) визначає розміри і порядок плати за використання земель сільськогосподарського та іншого призначення, форми використання рентних платежів, контроль та види відповідальності за порушення порядку обчислення і справляння земельного податку.
Водний кодекс від 6 червня 1995 р. та водне законодавство закріплюють основні вимоги по ефективному використанню та охороні вод для потреб сільського господарства, встановлюють режим і право сільськогосподарського використання вод, визначають права і обов'язки суб'єктів цього виду водокористування, умови, підстави для його припинення та відповідальність за неналежне користування ними.
Лісовий кодекс від 27 січня 1994 р., лісове законодавство визначають можливості ведення лісового господарства сільськогосподарськими підприємствами, встановлюють порядок поділу лісів на групи, особливості та режим лісовикористання, зокрема порядок здійснення таких лісових користувань, як сінокосіння і випасання тварин, збирання лісової підстилки тощо сільськогосподарськими підприємствами, установами, організаціями і громадянами, зайнятими в сільському господарстві, передбачають форми та методи забезпечення раціонального використання лісів для сільськогосподарських потреб.
Кодекс про надра від 27 липня 1994 р. та законодавство про надра передбачають право сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб і громадян, які проживають в сільських поселеннях, використовувати надра в межах наданих їм земельних ділянок, добувати корисні копалини місцевого значення і торф. Законодавство встановлює порядок видобування прісних підземних вод у межах наданих ділянок для сільськогосподарських та побутових потреб, а також відповідальність за порушення режиму використання корисних копалин.
Законодавство про тваринний світ визначає види права колективної та приватної власності і правила користування тваринним світом сільськогосподарськими підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами і громадянами, зокрема, норми щодо ведення мисливства, рибальства, використання корисних властивостей життєдіяльності тварин —ґрунтоутворювачів, природних санітарів середовища, запилювачів рослин та інші, регламентують режим раціонального використання тваринного світу для потреб сільського господарства.
У системі організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель та інших природних ресурсів чільне місце посідають норми законодавства про екологічну, в тому числі радіаційну безпеку. Так, Закон "Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. визначає категорії зон радіоактивного забруднення, радіацій-но небезпечних і радіоактивне забруднених земель. Зокрема, до радіаційне небезпечних відносяться землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, які відповідали б державним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або використання яких недоцільно за іншими екологічними умовами. Такі землі підлягають виключенню з сільськогосподарського обігу. До них належать ділянки, що включають зону відчуження та зону безумовного (обов'язкового) відселення.
Важливе значення для забезпечення ефективного і безпечного використання земель та інших природних ресурсів має
Закон "Про пестициди і агрохіміка™" від 2 березня 1995 р., Закон "Про карантин рослин" від 30 червня 1993 р., інші акти спеціального законодавства. Зокрема, у захищеному грунті, на землях водного фонду, водоохоронних зонах, інших територіях, які підлягають особливій охороні, забороняється застосування пестицидів, а в окремих випадках їх застосування можливе за наявності позитивних висновків державної санітарної і екологічної експертизи за дозволом Укрдержхім-комісії.
У разі застосування пестицидів і агрохімікатів відповідні власники земель і землекористувачі мають здійснювати заходи відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земель, стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.
Розповсюдження шкідників, збудників хвороб рослин та інших карантинних об'єктів можуть створити умови для запровадження карантинного режиму з обмеженням використання природних ресурсів. Так, зокрема сільськогосподарська сировина для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування може вироблятися у спеціальних сировинних зонах, правовий режим яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Складовою організаційно-правового механізму забезпечення ефективного природокористування у сільському господарстві є управління, тобто цілеспрямована діяльність уповноважених органів, направлена на забезпечення додержання всіма підприємствами, організаціями, установами, іншими юридичними особами і громадянами агропромислового комплексу. приписів і вимог чинного законодавства по ефективному використанню земель, інших природних ресурсів, вжиття необхідних заходів щодо попередження, припинення і встановлення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та законних інтересів власників і користувачів земель та інших природних ресурсів.
Управління природокористуванням у сільському господарстві передбачає досягнення ефективного, збалансованого, науково обґрунтованого, комплексного і цільового використання земель та інших природних ресурсів, стимулювання відтворення цих ресурсів, захисту агроландшафтів, як складних природних (природноантропогенних) утворень (екосистем), гарантування сприятливої екологічної обстановки і безпеки в процесі ведення сільського господарства.
Цьому сприятиме координація сільськогосподарської діяльності суб'єктів агропромислового комплексу по ефективному використанню і відтворенню природних ресурсів з боку органів загального управління: організація комплексного прогнозування в цій сфері, облік і ведення земельного та інших природноресурсових кадастрів, збалансований розподіл та перерозподіл природних ресурсів між суб'єктами сільськогосподарського природовикористання, організація землевпорядних та інших територіально-планувальних робіт, екологічної та землевпорядної експертизи щодо обгрунтувань передачі у власність та надання у використання природних ресурсів, проведення екологічного контролю, стандартизації і нормування, встановлення лімітів використання природних ресурсів, систематичне інформування населення та органів держави про можливі зміни внаслідок здійснення сільськогосподарської діяльності, моніторингу і вирішення спорів у галузі природовикористання.
Залежно від повноважень, структури, мети і завдань, які реалізують державні органи у сфері організації ефективного використання природних ресурсів, можна виділити такі форми управління: загальне, спеціальне і галузеве.
Загальне управління здійснюється Кабінетом Міністрів України, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими органами самоврядування.
Спеціальне управління покладається на уповноважені органи — Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державний комітет земельних ресурсів. Державний комітет лісового господарства. Державний комітет по геології і використанню надр. Державний комітет по водному господарству тощо.
Галузеве управління забезпечує Міністерство агропромислового комплексу.
Центральне місце у системі організаційно-правового механізму (КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГТ) належить внутрішньогосподарському управлінню щодо ефективного використання земель та інших природних ресурсів. Йдеться, насамперед, про вищі органи самоврядування — загальні збори членів ко
лективного сільськогосподарського підприємства або збори уповноважених, правління цих підприємств, а також про голову акціонерного сільськогосподарського товариства. Вони здійснюють управлінські функції у сфері внутрішньогосподарського використання належних їм земель відповідно на праві колективної, приватної власності на землю або на праві користування окремими земельними ділянками, природними ресурсами відповідно до земельного законодавства.
Такі функції передбачають внутрішньогосподарське зонування земель відповідно до структури, спеціалізації господарської діяльності і внутрішньогосподарського проекту землеустрою, первинного обліку земель та інших природних ресурсів щодо їх кількісного та якісного використання, підготовки та своєчасного подання статистичної звітності про порядок використання, відтворення і охорони земель та природних ресурсів, участі у здійсненні моніторингу, контролю за цільовим і господарським природокористуванням, веденням кадастрів природних ресурсів тощо.
У системі організаційно-правового механізму забезпечення ефективного природокористування в сільському господарстві широкого застосування набувають заходи стимулювання, зокрема, економічні важелі. Йдеться про нормативи плати і розміри платежів за використання земель та інших природних ресурсів, погіршення якості цих ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Економічні заходи застосовуються при встановленні лімітів використання природних ресурсів, наданні можливості отримання останніх під заставу, наданні пільг при оподаткуванні сільськогосподарським юридичним особам та громадянам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві, у разі реалізації ними заходів щодо раціонального природокористування, надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів з метою відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про використання природних ресурсів, а також застосовуються інші економічно-правові заходи.
Запровадження плати за землю, інших економічних засад У формі різних платежів у даний механізм сприяє розвитку нових, незалежних зв'язків управлінської, науково-технічної і господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб і громадян, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, стимулює ощадливе використання землі та інших природних ресурсів, створює умови для нових форм організації праці і господарювання та найбільш продуктивного природокористування і задоволення матеріальних, естетичних, оздоровчих, пізнавальних та інших потреб суб'єктів агропромислового комплексу.
Стимулюючим чинником ефективного використання земель та інших природних ресурсів у механізмі організаційно-правового забезпечення є юридична відповідальність за земельні та інші правопорушення у цій сфері.
Залежно від характеру вчиненого правопорушення, екологічного ризику і ступеня суспільної та екологічної небезпеки юридична відповідальність може наставати за винні і протиправні дії власників земель і природокористувачів у формі адміністративної, кримінальної та майнової відповідальності шляхом відшкодування заподіяних збитків.