9. Поняття ринку цінних паперів, принципи його побудови та місце в структурі ринку фінансових відносин.

Ринок цінних паперів — це частка ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Він являє собою сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює у структурі фінан­сового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.

Розрізняють первинний та вторинний ринок цінних паперів.

Первинний ринок цінних паперів — це ринок, де здій­снюється емісія і первинне розміщення цінних паперів. Ко­мерційні банки здійснюють посередницькі операції між емі­тентами цінних паперів та інвесторами. Договори комерцій­них банків з емітентами щодо розміщення їх цінних паперів можуть передбачати різноманітні варіанти участі банку в розповсюдженні таких паперів.

Комерційний банк може взяти на себе зобов'язання ви­купити весь випуск цінних паперів (або його частину) в емі­тента з правом продажу куплених акцій та облігацій від сво­го імені з надбавкою. Зазначені відносини можуть бути оформлені договором купівлі-продажу цінних паперів.

Банк також може взяти на себе зобов'язання продати весь випуск цінних паперів конкретного емітента, а якщо частина випуску не знайде збуту, викупити її на умовах, вказаних у договорі. Це так зване розповсюдження з гаран­тією викупу. У цьому випадку оформляються договір або до­ручення з включенням до них умов про обов'язкову купівлю банком нерозміщеної частини випуску цінних паперів.

І нарешті, банк може взяти на себе зобов'язання розпов­сюджувати цінні папери емітента без гарантії викупу нероз­міщеної частини випуску, для чого також укладається дого­вір комісії або доручення.

Вторинний ринок цінних паперів — це ринок, де про­водиться купівля-продаж (обіг) цінних паперів, які випущені раніше.

На вторинному ринку цінних паперів комерційні банки можуть здійснювати широке коло різноманітних операцій.

У разі якщо операції виконуються на підставі доручення клієнта щодо купівлі або продажу цінних паперів, банк ви­ступає повіреним або комісіонером свого клієнта. Однак це не єдина роль банку: він може бути просто звичайним посе­редником, який знаходить потенційних продавців та покуп­ців цінних паперів, а сам договір купівлі-продажу клієнт під­писує самостійно.

Комерційний банк може купувати та продавати цінні па­пери від свого імені та за свій рахунок, через фондову біржу та на позабіржовому ринку цінних паперів. Ці угоди здійснюються банками з метою регулювання (управління) свого «портфелю» цінних паперів, які можуть грати роль вторинних резервів.

Комерційні банки також здійснюють зберігання цінних паперів своїх клієнтів, тобто депозитарну діяльність.

Комерційний банк може здійснювати за дорученням сво­го клієнта управління його цінними паперами. Укладається відповідний договір, згідно з яким банк зобов'язується збері­гати цінні папери свого клієнта, забезпечити їх облік, здій­снювати інкасацію процентів та дивідендів, а також сум по погашеним цінним паперам, проводити обмін акцій, обліга­цій та інших цінних паперів (у випадку їх заміни емітентом), інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Як правило, в результаті укладання таких договорів банк на­буває право представляти інтереси клієнта на зборах акціо­нерів, голосувати від імені клієнта тощо.

Слід зазначити, що управління «портфелями» цінних па­перів — досить складне правовідношення, оскільки воно міс­тить ознаки декількох цивільно-правових договорів. Окрім комісії, зберігання та доручення, вони включають у себе ве­дення бухгалтерського обліку та звітності по цінним папе­рам, аналітичне, інформаційне або правове обслуговування.